Євгенія Весна
Росіяни з самого ранку з невеликими перервами “вітають” з днем ЗСУ.Центр тремтить.Чути запах гарі. Наші відстрілюються.
Боже, бережи Херсон.
Місто все більш порожнє. Особливо у другій половині дня. Подекуди біля ринків можна побачити невеликі скупчення херсонців.
Одними з таких центрів скупчення також є деякі церкви, які сьогодні стали не тільки тим місцем, де можна помолитися, а й отримати консультації, поради, гуманітарну допомогу та душевну підтримку.
В нашій церкві також все це є.
Але головне – то спільні молитви і Причастя.
Десь на росії, в Курську, на аеродромі загорівся нафтонакопичувач. росіяни кажуть, що безпілотник, але, певне, то вони щось там накурили” не те.
Взагалі, це правильна тема – аеродроми з яких росіяни вбивають українців та руйнують нашу інфраструктуру, мають нищитися.
Згадую 6 грудня, як у березні херсонці вигукували перед російськими агресорами “Слава ЗСУ!”. Це щира любов до рідної армії.
Если кому-то показалось, что мне нравится ругать нашу власть, то это только показалось. Лично мне начхать на власть, я давно от неё не завишу, и всем желаю того же. Но я не собираюсь прощать чиновникам подмену эффективной работы дешёвым PR-ом с целью произвести впечатление на Президента и по-быстрому свалить в Киев на повышение. Хватит использовать Херсон и область, как временную ссылку и трамплин в киевские властные кресла. Мы уже от этих “кадровых решений” натерпелись по самые “не могу”, один Лагута чего стоит.
У меня нет ни к кому из нынешних руководителей города и области персональных претензий, более того, я желаю им всем успеха, только вот – не личного их успеха, а успеха города и области. Или им это слабо?
мені пишуть, що зрадники на Херсонщині погрожують людям, які виїхали з окупації тим, що віддадуть їх житло оркам або зґвалтують їх рідних, які залишилися на лівобережжі.
огидно, коли читаєш пости про “невинних” “патрульних”, “вихователів” і “вчителів”, що працювали на ворога в окупації. Думала, що такого не може бути, щоб писали пости-виправдовування. Але ніт, одні пишуть, інші – ширять. Це не назвеш стокгольмським синдромом, ні, це гірше. І це означає, що нас чекає після перемоги “атака клонів”, вони нікуди не ділися, вони тут.
Толерантність. Звільняють після суду, де колаборант визнає, що він співпрацював з ФСБ, але визнав провину. Херсонці лайкають, вітають, радіють що в СБУ розібрались. Але людина співпрацювала, і відпустили тільки тому, що покаявся і пішов на співпрацю. З чим вітати? Що на волі, чи з тим, що зрадив і не сів?
Марина Поліщук
