Євгенія Весна
Діалог двох херсонських волонтерів:
– Я не їду з міста, бо не можу тебе залишити самого.
⁃ А я не їду, бо не їдеш ти.
Ось так і волонтерять вони 10-й місяць 🙂
Зі святом нас і вас!
Удар по банківській системі, яка вже давно на закордонних серверах, 300-тисячний наступ з Білорусі, коли лютневий з усіх сторін було 180, засідки та вуличні бої в Херсоні, з якого вийшли окупанти… Блогери та журналісти, ви співпрацюєте з інфовійськами Мордору чи просто довб….?
Херсон. Росіянські свинособ@ки продовжують бити по «центрам прінятія рєшєній». В цьому будинку власне баба Валя постійно приймала рішення про те, що ж таке смачненьке заготувати онуками на вихідних, млинці чи запекти курку у духовці.
Питання до зрадників і колаборанів – що вам опездалам в цьому житті не вистачало, що ви таке робите??? Чому ж вас кончених, бандерівці і нацисти не з’їли не розіп’яли, як ви бідненькі дожили до своїх років і чините горе на своїй же землі? Де ви – борці за праведний суд сиділи поки бімбілі бамбас? Яким богам ви молитесь, хто вас народив і виховував таких ненависних до всього? Чи не приходять до вас у снах загиблі, скалічені і знедолені через вас невинні люди, діти? Норм спиться, сволото? Кусок скривавленого хліба не застрягає поперек горла?
І до визвалітєлєй – скільки вас треба спалити? щоб дійшло – вам тут не те що не раді, вас ненавидять і проклинають! Скільки вам треба пральних машин, унітазів і ношених трусів, щоб ваше вєлікоє і магучеє недоразумєніє пішло назад за парєбрік? Ви попросили б просто, ми народ щедрий скинулись би…
Хочу нагадати і одним і другим, всі ми під Богом ходимо і справедливісь обов’язково переможе і зійде Українське сонце на ваші пусті бошки і тоді не плачте і не просіться…
Любовь Французова
Жінка ділиться емоціями.
Їхала у маршрутці, попросила українською мовою водія зупинити на зупинці. А він скривився і питає: “Чєво?” На зупинці, кажу. А кондукторка додає: “Можно сказать и остановка! Ты смотри, какие щири украинци появились”. А я їм, вже виходячи: дарма ви не евакуювались, кацапи неосвічені!
А потім іду з зупинки і думаю – оце тепер нам боротись ще й з цією гидотою.
Двоє розмовляють.
– З гуманітаркою якийсь хаос. Як не прийду, то її то нема, вже закінчилася, то черга з кілометр. Кажуть в центрі перед білим домом постійно є фури, роздають, але туди їхати не хочу, спробуй вистояти там черги, а потім тягни ще додому.
– А у нас у під’їзді сімейка ділків є. По місту бігають, збирають цю гуманітарку, як на роботу. А потім бачив, продають на вулиці. Я якось підійшов і дав в диню старому йолупу. Так той поліцію визвав. А як доказати, що він барижить? Ніяк.
Марина Поліщук
Дарина Лапіна
