Расслабиться не получается. Постоянное напряжение от взрывов, ужасное состояние из-за болезни.
Сегодня шла кормить котов и понимаю, что не дойду. Ощущение, что это конец. Потом резкая мысль - они же голодные .. «батарейка заморгала желтым» - дошла.
Мне так их всех жалко, раньше я кормила и по 30-40 минут была рядом. Старалась каждому уделить время, дать ласки. Сейчас все бегом, потому что не знаешь, где тебя догонит эта проклятая ракета.
Очень переживала, что не могла оплатить долги, просто не тянул интернет. Сегодня наконец-то со всеми рассчиталась и стало легче на душе.
Радуюсь тому, что могу включить обогреватели у больных и малышей, что есть запас корма. Многие конечно перебирают, требуют натуральную кашку. Но понимают, что выбирать не приходится - кушают.
Много больных животных. Вчера на Киев уехал травмированный малыш. Там ему окажут помощь. Тут лечить их нет ни средств ни возможностей. Простудные заболевания и мелкие инфекции уже научилась лечить сама.
Сейчас я даже не знаю чего хочу больше - наверное, равносильно - и мира и весну. Для меня эта зима самая страшная в моей жизни.
Мне кажется, мой мозг не отдыхает ни минуты. Вечные подсчеты, планы, переживания.
Стараюсь делиться кормом с теми кто кормит. В основном, это пенсионеры. Но сейчас именно на них держатся маленькие жизни. Понятно, что они сами не в состоянии покупать корм - им нужна помощь и я очень рада, что эту помощь могу им оказать сейчас. Чем больше животных покушают - тем качественно я прожила этот день.
кожен день русня вбиває мій Херсон...
Кожен день намагаюсь не впізнати в типових дев'ятиповерхівках своє вікно...
Суки...
Більше питань ніж відповідей після таких заяв з офіційних джерел про евакуацію з дач до річпорту.
Люди вчора весь день намагалися зрозуміти дане повідомлення. Лівій берег - Олешки та Гола Пристань. А дачі, з яких дозволили виїхати - між берегами. Це ж така географічна дрібниця, яку напевно не варто прояснити на думку ХОВА.
І на хвилину, плавзасоби людей там були знищені чи викрадені. То можливо варто було і про це подумати.
Правильно сформована стрічка ФБ, це коли ти з 55 тис підписників не бачиш жодного хейтера Пташки, зато бачиш з півсотні дописів в її захист.
Congratulations мене.
Мій колись зелений, затишний Херсон…
Русские, единственное на что вы способны - это уничтожать и срать вокруг себя.
У меня даже ненависти к вам нет, вы ее не достойны. Только отвращение. Ни у кого из вас нет чести. Ни у кого из вас нет смелости.
Мы выстоим. Мы отстроим. Мы создадим новое.
Херсон будет красивым, цветущим городом.
А вы навсегда войдете в историю как террористы и убийцы.
Болюча рана наразі для багатьох в області Херсона ????
ВСІ розуміли, що будуть обстріли p@шистами з Лівого берега. Проте важко прийняти, що будуть просто жорстокі хаотичні знищення житлових будинків, руйнування шкіл, що будуть бити по чергам за гуманітаркою, без логіки та можливості прогнозування...
Просто
систематичне
знищення
міста
та людей...
...коли історії про смерть знайомих стають все частішими.
...коли в кожній статистиці обстрілів фігурують загиблі.
...коли це не одна жахлива історія, як влучили в натовп і вже не можна списати на випадковість.
...коли береш ключі від кількох квартир, коли йдеш надвір, тому що розумієш, що повернутися може буде нікуди.
...коли кожен пішохідний та вело-маршрут намагаєшся будувати під стіночками, щоб бути готовою будь-якої миті кидати все та ховатися від прильотів.
...коли у кожного жителя, включаючи мене, є власна історія потрапляння під обстріл.
...коли пошуки плівки закрити вибиті вікна та вже не заскленні балкони стали нормою для великої кількості містян.
В окупації було складно - але можна було планувати. Якщо очищений телефон, тебе немає в списках, тримаєшся подалі від місць дислокації 0рkiв - маєш шанси жити.
Містяни зараз платять надважку ціну інколи життям, тому що звикли, що наші не б'ють по мирним, що не прилетить, якщо ти стоїш на балконі або вийшов у двір подивитися, що як є загроза людям - pYсня буде жити безпечно поряд і нічого їм не буде від наших...
Наразі багато хто змушений виїзджати - хоч і чекали повернення нашого ????????
І це - правильне рішення. Хоч і важке...
p@шисти цілеспрямовано нищить місто та містян, не зважають на жахливі жертви серед мирного населення.
Знаю, що важко. Але як є змога та не задіяні в допомозі місту - краще тимчасово виїхати. Це неприємно чути - але менша кількість людей полегшить роботу багатьом структурам. Кожен обстріл забирає життя та здоров'я. Останніми гучними ночами руйнуються безліч квартир, отримають поранення та гинуть містяни.
Звертаюся до жителів, у яких лишилися в місті літні батьки чи рідні. Заберіть, вивезіть, допоможіть... Мала список, кого за час перебування в Херсоні знайти, кому налаштувати телефон, шось передати та занести. Вони розгублені, війна - не місце для стареньких. Їм важко без тепла та води, вони не можуть знайти працюючі аптеки з ліками для зниження тиску від нервів. Знаю, що не хочуть. Але знаю і важкі історії, як вони трясуться, як листочки, коли квартири раптово вночі без вікон та інколи і стін...
Знаю, що не хочеться лишати надбані квартири та везти діточок у невідомість. І в той же час знаю і багато історій, як малеча швидко адаптується в нових умовах, як допомагають гуманітарні штаби та просто місцеві жителі інших міст та сіл. Буде важко, інколи дуже важко. Але тихий сон дітей для вразливої дитячої психіки важливіший, ніж звични стіни та надбаний комфорт.
Літні люди, які не хочуть виїзджати і через яких лишаються ваші дорослі діти з родинами. Ваші діти та внуки - смертні, небезпека в Херсоні - висока. Є історії, як діти гинули від обстрілів на руках у літніх батьків та як старенькі лишаються самі, переживши своїх дітей через цю кляту в|йну.
Звісно, є об'єктивні фактори, коли без варіантів виїзду. Але якщо можете - проведіть цю зиму в більш безпечному місці.
Згадуються вісім з гаком місяців окупації і той постійний дискомфорт, який викликала присутність ворожих військ у місті. Та постійна напруга від почуття небезпеки, яку відчували херсонці, що лишилися у місті (я зараз про нормальних, а не лояльних до окупанта), гадаю, ще не раз вилізе їм боком у плані фізичних та психічних розладів. На превеликий жаль. Я це відчуваю на собі. Сподіваюсь, мине якийсь час, настануть більш сприятливі умови і попустить. Сподіваюсь. А поки - нам з цим жити. Під ворожими обстрілами, часом без світла, тепла і води, без зв'язку та інтернету. Але один знайомий сказав: ''Ви, херсонці, які не покинули місто, не залежно від статі - люди зі сталевими яйцями. Ви все витримаєте і поборете. Я в вас вірю!" То ж не втрачаймо і самі віру в себе. А ще у Господа і ЗСУ.
Ангеліна Вовк знає, що Хрюші, Філі та Каркуші доїдають трупи їхніх орків, які прийшли вбивати, по полях України? Степашки доїдали б, якби вони не були вегетаріанцями.
Протягом учорашнього дня, в наслідок артилерійського обстрілу російськими військами, в Херсоні були зафіксовані руйнування житлових домів по пров. Портовий, просп. Шевченка, вул. П. Орлика, Яружній, Причальній, Чайковського, Героїв Крут, Офіцерській, в районі Воєнки, вул. Дружби, Гаспринського, Тираспольській.
І такі новини стають буденними для Херсона. На жаль.
Тэги: