У ці дні херсонцям, що залишилися в місті ще важкіше, ніж в перші тижні окупації, бо нема ні світла, ні води, ні зв'язку.
Помилка при комунікації
Колись, при спілкуванні зі знайомими каховчанами, які любили Росію та ненавиділи Україну пропонував їм виїхати до Росії і там її любити досхочу.
Ні. Відмовлялись. Каховка мой город, здесь мой дом, чего это я должен уезжать!
І ось в Каховку прийшли росіяни, які виселяють їх с его дома, его города. І... поїхали, если надо, значит надо.
Може дійсно, деякі люди не здатні на фізичному рівні домовлятись, їм треба лише наказувати?
До речі, це треба мати на увазі при деокупації. Бо знов буде помилка в методах комунікації.
Ответы трезвомыслящих херсонцев на актуальные вопросы:
- Будет ли штурм Херсона ВСУ?
- Нет, штурма города не будет.
- Уйдут ли войска рф из Херсона в рамках "жеста доброй воли"?
- Этого никто не знает.
- Затопит ли Херсон, если взорвут Каховскую ГЭС?
- Нет, не затопит.
- Могут ли быть разрушения в городе в результате подрывов инфраструктуры?
- Да, могут.
- Надо ли срочно уезжать из Херсона?
- Это каждый решает индивидуально.
- Скоро ли в Херсоне закончится этот ад?
- Никто не знает.
Что нам делать?
- Не паниковать и жить!
Від себе можу додати, що нам тут зараз треба підтримувати одне одного, як ніколи, і це головне.
Не втримаюсь
Треба комусь геть не мати розуму, щоб саме зараз планувати витрати 500 млн.$ на відбудову літака "Мрія". Та кому він вср@вся той літак, коли мільйони українців втратили свої домівки?!!! Вони голі і босі на вулиці з дітьми!!! Чи в тих, хто це планує, з житлом все гаразд?
Кому він вср@вся, коли зруйновані тисячі підприємств, які давали роботу мільйонам українців?!!! Нема ж людям чим сім'ї годувати.
Може ми всі будемо жити у тому літаку і нас там годуватимуть, як під час польотів в салоні першого класу? Якась злочинна хайпована маячня.
Іноді бажання хайпонути декому у владі затьмарює свідомість і остаточно дискредитує державу в очах українців.
Але, якщо мова йде просто про те, щоб "розпиляти" поміж своїми півміл'ярда $, то тоді все норм, все, як завжди і було.
Херсон… Колись мирний, вільний, квітучий!!!
Центром, не тільки торгівлі, а й мистецьких, культурних чи освітніх заходів у Херсоні став ТРЦ Фабрика.
Зараз - це пам’ятка звірства проти людства.
«Вчора так сильно бахнуло. Чи шось ПВО збило, чи десь прилетіло. Було так страшно як вже давно не було. Я так перелякалась, шо псіхонула і почала збирати валізу. Потім вийшла на вулицю і дивлюсь мій Дік сидить у будці. І дивиться на мене такими сумними очима. Ну, як я його тут брошу самого? Не змогла. Пішла і розібрала речі» - з телефонної розмови з Херсоном.
«Краще загину, але у себе у хаті» - скільки я вже чула цю фразу звідусіль… Ти хоч головою об стіну бийся - не поїдуть. Ні за що.
Взагалі не моя справа когось засуджувати або приміряти його сорочку на себе. Люди не дурні і вони прекрасно розуміють всі ризики. Але це ЇХ вибір бути там. Хоч я з цим ніяк не можу змиритись і мені це розбиває серце.
Щоночі я закриваю очі і мандрую вулицями рідного міста. Не можу ніяк повірити, що це не страшний сон. Досі не розумію навіщо ця війна. Невже це все заради того, щоб отак ганебно розграбувати все…
«Все відбудуємо і наживемо. Хай забирають усе нах..р. Аби тільки самі туди пішли і більше ніколи не поверталися» - ще з однієї телефонної розмови з домом.
Вже декілька днів немає цих розмов. Без світла, без води, без газу, без зв’язку…
Тэги: