Як жити в умовах, коли за тебе віришує хтось? Зараз скажу одну річ, а ви "не перемикайтеся") Подумайте, прошу! Треба... розслабитися! Якось була у мене книга (подарувала комусь, як завжди) про стоїка Епіктета. Це був колишній раб, який за будь яких обставин почувався людиною. Я читала й думала: як??? А тепер зрозуміла.
Розслабитися - у сенсі не приймати на свій особистий рахунок того, що тобі хочуть нав'язати. Приклад? Ок! Тебе обшукують на блокпостах - покажи, що хочуть. Приниження? За бажанням))) Хочеш - буде. Не хочеш - не буде. Сприймати просто як тимчасове правило, а не як спосіб маніпулювати твоїм ставленням до самого себе. Я теж не одразу змогла))) Але поряд той, з кого постійно беру приклад))) І це щастя насправді. Бо інакше можна з'їхати з глузду. Жити минулим, знаючи, який він смачний той лавандовий латте, чи майбутнім, сподіваючись з усіх сил, що ось, ось... Це означає не відчути справжній смак напою, коли ти смакуєш ним прямо зараз.
Іноді читаєш про Херсон і думаєш: звідки ви то берете? Ви нічого не знаєте! А знаєте чому? Бо ми самі нічого не знаємо))) Ну, майже... Люди все сприймають власним досвідом, тому забагато зайвих емоцій. Почули - додумали- дофантазували- видали...
Страшно, что ребёнок скажет что-то не то, проходя мимо орков. Я всегда боялась этого, моя дочь 5 летняя знала, что это плохие солдаты.
Ми промаршируємо українським Херсоном.
Ми промаршируємо українським Маріуполем.
Ми промаршируємо українським Луганськом та Донецьком.
Ми будемо дивитись на розвал росії.
Але для цього ти,я,він і вона маємо робити прості речі.
Служба в ЗСУ де ти найбільш ефективний.
Готуватись до служби в ЗСУ.
Донатити і допомагати ЗСУ, якщо ти поки цивільний.
І бути ефективнішим щодня.
Оккупация - это когда твои самые противные соседи становятся друзьями - потому что не продались за пачку гречки и ждут Украину.
- І шо?
- А нічого.
- А коли ж?
- А Бог його знає.
- Ти як?
- Та вже давно ніяк.
- Ну, будь живий!
- І ти бережи себе.
Це типовий діалог між херсонцями, який майже не змінюється дев'ятий місяць.
Невже саме Херсонська область більше всього завинила перед Богом і світом? А якщо так, то чим саме? Це головні питання, які нас хвилюють. А ті відповіді, які нам дають вже вісім місяців офіційні джерела всього світу, включно з українськими, - то все відмазки, на наш погляд, і не більше того. У кого є сумніви, то подивіться на карту віськових дій з 24.02 по сьогодні і порівняйте нашу з іншими областями.
Як каже сусідка баба Надя (їй вже далеко за 80-т років): "Тут прокляте Богом місце". От мені цікаво, чому саме?
З окупованого Херсона розповідають про провокаторів. Непримітний молодий чоловік невисокого зросту з рюкзачком на вулиці у розмові на вулиці каже: це укронацисти стріляють. Хтось заперечив, що це "вихід" чути, а не приліт. Під'їжджає авто, виходять двоє в цивільному і забирають людину.
Це історія про те, що треба бути дуже пильним, особливо зараз. Серед провокаторів можуть бути і жєнщіни.
Зняття триколірної ганчірки з будівлі ОДА в Херсоні мало дуже велике психологічне значення для всіх жителів нашої області та особливо Херсонців. Також, як і демонтаж частини блокпостів.
На жаль, це ще не означає, що орки сьогодні чи завтра залишать Херсон, але це ламає їхню пропаганду про те, що «росія тут назавжди», що вони повністю контролюють ситуацію і що «підстав для паніки немає».
Херсон буде вільним неминуче, і на будівлі ОДА замайорить український прапор, з яким усі ці найважчі місяці окупації Херсонці жили у серці.
З Херсонщини:
... проїздили мимо Золотого фазана, куди був прильот, чули як стогнуть поранені.
Здоров'я вбитим!
Треба розуміти, що велика кількість людей «рятуються» у расєє щиро та завзято, думаючи, що кацапія дасть якісь блага тим самим продавшись. В тому числі багато таких особин і у Херсонській області, і це треба розуміти.
У зв‘язку з цим умене одне бажання, туди їм і дорога!!!
Сьогодні моя сім'я залишилася без будинку.
Мені 54, чоловіку, 56, доньці 32, онукі майже п'ять, ми з Олешок Херсонщина, лівий берег Дніпра, ми з іншого берега Антонівського моста. Ми мали все: просто бомбезний, крутий будинок, зимовий сад, шикарний фруктовий сад, виноградник, ягідник, невеличкий лісок, трояндовий, ірисовий сад, величезну дерев'яну бесідку з пічкою, водою, гойдалкою на вулиці... І від учора у нас немає нічого. Орки вдерлися на подвір'я! Що вони роблять, як вони мародерять...всі знають і бачать. Де ця орда, то там немає нічого живого????.
Ми встигли виїхати до Одеси. Ми без будинку, без грошей, без роботи, без здоров'я, залишилося тільки життя, а у багатьох українців...вже немає в живих. Пишу і плачу!!!
В мене була віра, надія і любов!!!! Їх спаплюжили, згвалтували, намагалися вбити!
Тэги: