В Херсоні немає зв'язку! Я як посиділа без зв'язку, з тих пір ненавиджу телемарафон, бо тринділи про всяку хрінь, ніт, щоб сказати: "Херсоне, ми з вами, думаємо про вас", хіба так важко щось сказати для тих, хто на окупованих територіях і слухає радіо?
Отже. Зв'язку в Херсоні нема, під Херсоном - такий сякий. Причому в чмобіків теж. Гепає, як завжди. Скупились чим могли, тепер треба тримати оборону від голодних мишей та чмобіків, дивитись, щоб на голову не впало високоточне орківське пво, не хворіти, не горіти та боронити майно та життя власними силами. Періодично зникає світло і вода. Тільки зомбі не вистачає.
Сьогодні вночі Україна переходить на зимовий час. Не зрозумів, а навіщо робити це зараз, коли електрики не вистачає? Це ж робить вечір довшим і посилює навантаження на електромережу у піковий час?
Кілька днів поспіль розривають контраверсійні відчуття. Мене немов розриває на частини. Не впевнений що знайду необхідні слова, що передати це відчуття і не впевнений що треба про них казати, але зустрів людину, яка розказала про точно такі саме відчуття, тому набрався сміливості щоб розказати про це.
Місто в якому прожив майже все життя, яке вважаю одним з самих гарних та прекрасних в світі, де знаю кожен куток від Антонівки до Комишан, місто в яке мрію повернутися якнайскоріше, одного дня стало наче чужим… Це відчуття не одразу було чітким, але з кожним покинутим мешканцем міста, з кожною новиною про сплюндрування всього того, що було дорого кожному Херсонцю, з кожним днем росло розуміння, що воно осквернено ворожими створіннями. Спаплюжено. Збезчестлено. Зганьблено. Все до чого вони торкалися стало брудне, гидотне і смердить так, що не вистачить миючих засобів відмити це. Тільки кілька світлих людей, що залишились в місті, наче берегині, охороняють ледве триваючого вогника надії, що все ж таки відмиємо місто. І від російської нечисті і від зрадників, а якщо пощастить і від політиків, які браталися з ворогом всі ці роки.
У разі, якщо окупаційна влада реалізує план «переміщення» медичних закладів, розміщених у Херсоні, на лівий берег, — це стане ще одним злочином проти наших громадян, скоєних росією на території Херсонської області.
Це свого роду ница помста орків людям, які відмовилися приймати їхній «руський мир» і добровільно їхати зі своїми сім'ями в депортацію на територію росії.
Забирати машини швидкої допомоги, обладнання, примушувати лікарів кидати своїх пацієнтів та свої будинки — ось справжнє обличчя «руського миру». Не довго вам лишилося.
За тиждень я отримав 75 повідомлень про евакуацію на лівий берег. І це не рахую ще дзвінки.
А скільки у вас?
Как сказал мой сосед: "Херсонцы пока ещё живы, но никому уже не верят и вряд ли когда-нибудь поверят". Я - так точно ????
Цікаво спостерігати за собою та навколишніми людьми в такому стані, за нашою реакцією на будь-які повідомлення і заклики, звідки б вони не лунали. Тепер я в повній мірі розумію зміст слова "ігнор".
Стрімкий стрибок Херсону на вісімдесят років в минуле переконливо доводить, що в цьому ганебному світі все можливо. На жаль ((
При цьому, ми геть не потребуєм співчуття на словах зовні, воно вже давно тільки дратує, як і заклики: "Тримайтеся". Ми потребуємо лише підтримки одне одного зсередини - це єдине, що реально допомогає вижити.
Сподіваюсь, якось ще побачимось ✊️
У Херсоні один псевдо оператор стільникового +7 зв'язку (на якому була переважна більшість людей) перестав працювати.
Нашим зараз дуже важко, набагато важче, ніж навіть у перші дні окупації. Але херсонці не здаються. Тримайтеся, дорогі земляки!
Всё закрывается. Всё вывозится.
Абсолютно всё. Один дежурный терапевт на весь город в поликлинике Лучанского, три аптеки в центре, нет транспорта, интернет еле-еле, разогнали все больницы, поликлиники, завтра говорят, что отключат воду, отопления нет, фуры с продуктами не пропускают... жизнь тает.
Когда идёшь по улице, цепляешься взглядом за остатки (или останки?) чего-то из прошлого, хорошего - вон клумба ухоженная, вон маленькая кафешка работает старается, дворник метёт, привезли воду ... скоро всё это будет воспоминанием. Хочу помнить. Люди. Они остались. Они не предатели.
Они мои горожане ! И я осталась. Нам будет очень очень очень трудно. Сколько сможем выдержать? Никто не знает. Мы будем стараться выжить. Берегите себя, пожалуйста, мои родненькие, пожалуйста!".
Я часто чую і читаю, що «це що людина робила раніше 24 лютого не важливе. Лише те, що людина робить зараз».
Холодний душ: те, що ті «люди» про яких це говорять робили раніше 24 лютого призвело до того, що відбувається зараз. І те, що відбувається сьогодні буде повторюватися знову і знову (як ми бачимо з історії України), якщо ми не зрозуміємо цей факт.
Тэги: