Євгенія Весна
Телефонував щойно у Золоту Балку брату-співслужителю священнику Роману Білому. Каже: «Відправив службу, виходжу з Церкви… а назустріч українські солдати… на очах сльози радості.. сім місяців у підвалах…»
????????У Миролюбівці на Херсонщині військові встановили український прапор. Село з боями звільнили бійці штурмовики «Закарпатського легіону».
Звільнено село Михайлівка Новоолександрівської громади Бериславського району! Херсонщину поступово звільняються ЗСУ!
Що вам треба знати про мою інтуіцію.
Чомусь зараз згадалося серед ночі, що я заправила повний бак машини 23 лютого. До того на тиждні купила 20 кг собачого корму і ліків їй до літа. Ввечері 23 го відключила звук на телефоні і добре виспалася. Дуже стало у нагоді це все. До того кинула палити в січні і досі не почала.
Кажуть в Дудчанах по дорозі на південь відступаючі підрозділи противника зупиняв якійсь генерал, шмаляючи по колесам машин зі штатного пістоля…
Це може бути анекдотом… але загалом, там (у сенсі – на цьому напрямку) у противника явно відбувається щось незвичне…
4 дні у дорозі. Мої почуття та відчуття реальності еволюціонують в Запоріжжі щодня.
Перші два дня, після шаленої напруги, відчував себе “ніби на курорті”. Перші два дні майже не було прильотів.
А от прильот по колонам на виїзді з Запоріжжя в сторону окупованої території змінив мої почуття. Відчув реальність такою яка вона є. Ззовні ніби все гаразд – люди працюють, п’ють каву, зустрічаються, посміхаються, а в середині є біль. Сьогодні по тобі не прилетіло. Але тобі боляче за тих, хто постраждав. Ти навіть їх не знав. Але це нічого не міняє. Намагаєшся відчути чужий біль, хоч це ніколи й не порівняється із їхнім болем.
Прильоти на наступний день, та от сьогодні о 4й змінюють ще більше. Тепер є очікування. В Херсоні не чекаєш прильоту. Вибухів так багато і так гучно, що ти перестаєш на них рефлексувати. Принаймні так виглядає.
Тепер треба робити, щось з очікуванням.
І ще можна, щоб на Херсонщині після війни в кожному містечку побудували ратушу? А то хлопці піднімають прапори над якимись клунями. Жодного архітектора в СМТ за 100 років не запрошували. Треба виправлятись.
Цікава закономірність — якщо росіяни виштовхують Стремоусова, щоб зняв відео, то в росіян черговий провал.
Так було, коли він сказав, що в Антонівському мості пару дірочок, все нормально, все стоїть, але їхати ним не можна. Тепер у нього все на Херсонщині під контролем, але «нацисты прорвались немножечко вглубь». Чекаємо «перегрупування» в Берислав.
ЗСУ звільняють наші території швидше, ніж путін підписує бумажки про їх окупацію.
Учитывая, что после жалкого фарса с “присоединением” Россией временно оккупированных украинских территорий никто в России теперь не может чётко сказать, где эта граница, то либо нахождение государственной границы РФ скоро признают государственной тайной, либо у этого государства теперь нет границы и можно не только возвращать то, что она оккупировала, но и всем можно отжимать, все земли, которые хотят. А учитывая, что ЗСУ каждый день освобождают новые земли от российских оккупантов, то и армии Китая стоит вспомнить, что вся Западная Сибирь в учебниках истории Китая называется… “Утраченные земли”. А сейчас утраченное стоит вернуть. Границ же нет. ))
Марина Поліщук
