Марина Поліщук
Я дуже рада, коли люди, що вирвалися з окупації, постять смаколики з кафе, новий одяг, театри, прогулянки, коли вони усміхнені. Бо вони живі.
Я не хочу, щоб хтось умер від співчуття мені.
Я не хочу, щоб усім було погано.
Я не хочу, щоб війна головного мозку перемагала жагу до життя. Інакше… для чого перемога?
Ви ділитеся барвами, розганяєте морок і страх. Діліться.
Будьте собою, будьте щасливі та вільні. Просто іноді моліться за нас. І не забувайте.
Обіймаю і дякую. Особливо тим, хто не забуває про нас, опинившись на волі.
***
Нагадаю для тих, хто не хотів би опинитися у незручному становищі. Не треба позувати на фоні техніки, яку спалив не ти. Не треба позувати на фоні окопів, які захопив не ти. Не треба одягати форму, на яку не маєш права. Не треба присвоювати собі перемогу, за яку лили кров інші. Бо це мародерство і паплюження пам’яті полеглих за чиїсь срані фотосесії.
***
Виникло обговорення про різницю між українцями, білорусами і росіянами (не про чистоту раси, звісно, а про ментальність). І взагалі, про певні риси, притаманні тим, хто проживає в Україні.
Українці мають здатність до протесту, причому, чим ворог (внутрішній чи зовнішній) ненависніший, тим активніше, лютіше українці об’єднуються (мобілізуються) для боротьби з цим злом. Виходить це навіть без обговорень особливих.
Росіяни у Херсоні все шукали “зачинщиків” мітингів. А люди йшли самі. Зрозуміти російському менталітету це важко, може, навіть, і не під силу взагалі.
Українці не ідеальні, а хто ідеальний?)). Але вони ніколи не змиряться з тиранією, будуть її підточувати чи відкрито вступати у протистояння. Тому немає сенсу йти на нас війною – ворог програє так чи інакше.
З українцями можна домовлятися, але примушувати до чогось, навіть до перемовин – ні. Не та натура. Тому вся стратегія і плани рф провалилися.
***
Все мы можем прыгнуть. Только одни – красиво, а другие – совсем наоборот. Результат определяется уровнем интеллекта, умения и вообще способностью мыслить за пределами кошелька, холодильника и сиюминутных примитивных желаний. Кому-то прыжок принесёт признание и счастье, а кто-то в погоне за фейковой реальностью прыгнет в “бочку с дерьмом” и испортит себе всю жизнь, но так и не поймёт этого, потому что нечем понимать.
Короновирус, война – я не знаю, что должно ещё свалиться на голову человеку, чтобы он перестал мыслить и жить примитивно. Не могу без раздражения смотреть новости, читать ленту соцсетей/телеграмканалов и слушать пассажиров в общественном транспорте, в котором вынужден пока передвигаться. Может война и эпидемии потому, что по-другому никак нельзя избавиться от тупости…
***
Херсонщина чекає. Там поштар (я так розумію, з тієї пошти, що росіяни організували) приніс пенсіонеру у Херсоні 10 тис рублів типу за серпень. окупанти називають це пенсією. Видали на український паспорт. І попередила поштарка: за вересень будуть давати лише тим, хто отримав російський паспорт. Людина, якій принесли пенсію, звісно, переживає, бо українська пенсія не доходить зі зрозумілих причин, а паспорт принципово ця людина брати не буде.
***
Що значить – жити в окупації? Це як начебто ти живеш в клітці і харчуєшся лише самою кропивою…
***
Український гурт “Спів братів” порадував новою чудовою музикальною віхою про контрнаступ. За їх піснями та музичними творами можливо буде вивчати цю війну у всіх її стадіях. Я вже не слідкую за кількістю пісень, їх давно більше 20. Тільки за влучністю текстів.
***
На концерте кобзона уже переполненный зал. Но билетов ещё будет продано много:)
***
Міноборони рф заявило, що їхня втеча у Харківській області — це «перегрупування військ».
«Жест доброї волі» змінився на «перегрупування військ»? Що ж незабаром чекаємо такі «перегрупування» і на Херсонському напрямку. Біжіть поки не пізно з нашої землі!
***
“Оркам, які перепливатимуть через Дніпро з пральною машиною – унітаз у подарунок!”
Незламні херсонці – Ви неймовірні!
***
Мамаши читают в маршрутке газету «Точка отсчета». И обсуждают статью про девочку из Херсона, которая каждое утро включает гимн россии и говорит, что ей надо только россия, мама, папа и сладости. – Ну видно, что писака эта вообще ничего не понимает в современных детях. Ну какие сладости? – Ну да, мама, папа и смартфон. Мама, папа и Тик-ток. Мама, папа и «Мортал комбат». – Ну и какая Россия?
Дарина Лапіна
