Повністю згодна: "Вчителі мають бути вільні люди... Тільки вільні люди можуть виховувати вільних людей. Сподіваюсь, буде так!" Богдан Хомусяк, директор маріупольської школи, 42 роки педагогічного стажу, співпрацювати з ворогом не погодився.
рутина терору і репресій
село на лівобережжі Херсонщини. прямо з городу забрали сім'ю. чоловіка випустили через день, дружину залишили під вартою. чоловік домовився що буде носити їй передачі, через пару днів дружина домовилася з кимось за дзвоник і питає чоловіка - ти мене забув? нічого не передаєш.. пару ложок пісної каші в день - весь раціон
передачі крали повністю, разом з прокладками
дружину випустили, одразу забрали доньку
випустили доньку
і так по колу
Кобзон і не сподівався, що після смерті він буде ще популярнішим, ніж за життя. ЗСУ реалізували вже майже 50 000 квитків на його концерти!)
Зараз, коли я бачу відео, де колаборанти "співають" і розповідають віршики у Херсоні і щось там нудять про культуру, усвідомлюю: між нами космос. Просто космос. Вони десь, обкурені, страждали в своїх промєжностях, поки ми просто жили.
На набережной снимали кино. Приехали орки с автоматами, сначала проверили документы у мужчин, потом стали ходить общаться с гуляющими, с рыбаками, снимал оператор профессиональной камерой. Типа счастливая, рассейская жизнь, местные довольны, они гуляют, люди себе гуляют ????
Лайфхаки от херсонца. – Мой сосед на Нефтегавани живет. Понятное дело – у него есть свое плавсредство. Лодка «Южанка». Так он ее перетянул в сарай, перевернул вверх дном, поставил на кирпичи – и укрытие готово. Ждем ЗСУ и ВМС Украины.
Справжні відчайдухи живуть на ХБК. Тут повно патріотичних графіті. І таких, що зроблені нашвидкуруч, і тих, на яких треба було або багато часу, або багато рук.
Всі втомились від війни. І я теж. Багато різних думок у кожного. Але істина проста як двері. Або ми зробимо так, щоб від нас відчепились назавжди. Чого б це не коштувало у всіх вимірах. Або нас більше не буде. І як країни і як людей. Все. По іншому не вийде.
Миші в бліндажах - це окрема глава окопного життя на війні. Здебільше ця глава про численні баталії та сумнівні перемоги двоногих а-ля "І більше мишей я не бачив...". Звичайно ж, як на війні, про використання незаконних методів типу гіркого полину, брудних шкарпеток або брутальних ударів прикладом по клейонці, за якою шарудять миші.
Ми з сусідом обрали іншу тактику. По-перше, встановили, що миша у нас лише одна. По-друге, охрестили її Веронікою. По-третє, почали класти печиво або галети на ніч під стелю. Сталося неймовірне! Вероніка перестала точити бревна бліндажу прямісінько над нашими головами, бігати по нашим обличчям та скидати на нас грудки землі. Вночі у нас встановилася благодатна сімейна тиша. Ми з сусідом спали, Вероніка - тихесенько хрумтіла печенькою.
Наразі, на жаль, встановлена ідилія добігає кінця. Нас перекидають на іншу ділянку донецької дуги. Вероніка вирішила залишитися вдома:)))
Аби максимально внести гармонію у стосунки Вероніки з майбутніми жильцями, ми залишили їм коротку інструкцію на стіні.
P.S. До чого це я? Залишайтеся людьми навіть на війні і буде вам мир і злагода поруч. Це реально працює:)))
Дуже важко отримувати пропозиції по роботі від тих хто в Херсоні і раніше були не останніми людьми в місті... І як тільки дізнаються, що ти виїхала зводять діалог на нівець. Важко думати, що ці люди співпрацюють з ворогом і навіть думають, що ти теж могла би піти на цю співпрацю... Навіть думати про це гидко!!!
Обережно!
вчора родичам у Херсоні підключали інет, приїхав хлопчик, все зробив, раптом каже: "У вас vpn скачаний, я видаляю!" Ми йому: «А ти його встановлював, що збираєшься видалять?», а він: «Нас заставілі сообЩать о такіх случаях, єто нарушеніє Закона!» Ну, звісно він поплив за руцкім кораблем, але майте на увазі - з провайдерами окупанти попрацювали((