Марина Поліщук
Дзвонять сусіди із Херсона, які доглядають за будинком і двором. Питають, чи можна ховатися в наш погріб, бо вибухи такі, як були на початку березня. Подумки з херсонцями.
***
Наступ – це не весела хайпова історія з бавовнятками та іншими хайповими персонажами!
Наступ – це цілий комплекс підготовчих робіт, і ви частину з них бачили і саме одна з перших частин це та бавовна, яку ви спостерігали на складах та шляхах логістики ворога, ось тут можна було жартувати з бавовнами та ін.
Як відомо, нічого не вважається взятим під контроль поки туди не ступить нога піхоти!
Наземна піхотна наступальна операція – це завжди втрати, це кров і піт, це запах пороху, заліза перемішаний з запахом землі та крові, цей запах не забувається ніколи в житі, це ціна, яку платить український воїн за легковажність свого народу!
Це не предмет хайпу та перегонів по оперативності викладення новин!
І ворог вже вчора почав контратакувати авіацією, а авіація – це найстрашніше, що є на фронті…
Це не значить, що не можна радіти успіхам ЗСУ, не просто можна, а треба, але це треба робити вчасно, коли успіхів досягнуто, піхота зайшла, а головне закріпилась і є повідомлення від офіційних представників командування!
Будьте розсудливими та майте терпіння, та вірте в ЗСУ!
***
Російські воєнні вийшли на новий рівень терору. Вони знищують українську валюту. Забирають її у продавців на ринках. Іноді примусово міняють на рублі.
Почали забирати на підвал валютників, які міняють рублі на гривні. Тих, хто міняє, навпаки не чіпають. У деяких забирають просто всі гроші і змушують підписати бумагу, типу вони пожертвували гроші воєнним як благодійність і претензій не мають. (Називається, скоро чекайте сюжетів про “радісних” жителів Херсона, які фінансово підтримують СВО)
Тобто, скоро мати на руках українську валюту, це ще один спосіб потрапити на підвал.
***
На Херсонщині ЗСУ створює, як кажуть вчителі, “ситуацію успіху” – щоб у росіян та колаборантів з’явилося непереборне бажання достроково-добровільно звільнити нашу землю від своєї присутності.
***
На базарі молода сім”я продає овочі. Просто шикарний перець і шикарні баклажани по 45 грн/кг. Мати, батько, дочка – активно продають товар, якого досить багато. Запитую їх звідки вони – Одеська область. Я – у вас багато гарних овочів. Батько – та як побачив, що Херсон захопили, відразу заклав багато нової розсади, от і маємо.
Мінекономіки і мінагро – нервово курить в куточку.
***
173 дні в окупації.
Чорнобаївку і аеропорт видно з вікна. Всього пару кілометрів, все як на долоні.
Вперше в житті відчула, як хитається здоровенна багатоповерхівка.
Вибухи і бавовна щодня. Вже підходиш до вікна, щоб подивитися чи детонує БК і наскільки сильно ра.шис.там прилетіло. Радієш.
860 км з Херсона до Одеси.
6 днів в дорозі з маленьким синочком і кицькою. 4 дні на трасі під палючим сонцем в суцільному туалеті і страшилках-плітках про блокпост. Не голодні.
Людина може витримати все, що не вбиває.
Ми сильні, ми на волі.
Нам траплялися дуже хороші люди на цьому шляху і ми впоралися. Ми дякували їм кожного разу і досі згадуємо з теплотою.
Новий етап.
Нове життя.
Нове місто, в якому була багато разів і не думала, що воно стане прихистком.
Не біженці. Не переселенці. Туристи. Тимчасові туристи. І скоро ми повернемося додому. У свій український Херсон.
Зараз трохи розгублена, зависла між “вже не там” і “ще не тут”. Але то не надовго, бо вже стає легше.
***
Літа в нас не було.
У нас його цинічно вкрали.
Підло і підступно, росіяни залізли в наш дім і пограбували його.
Літо ми повернемо, обов’язково.
З запашними ароматами та смаками стиглих фруктів.
З ніжним шелестом ланів та зелених дібров.
З шумом моря та стрекотанням чайок.
Літо ще буде і не одне.
Куди подіти суцільну біль?
Біль, біль, біль…
***
Все, що відбувається сьогодні, це все вчорашній вибір людей. Можете не погоджуватись, але факти вперта річ. Візьміть Семенчева, Сальдо, Булюка… Підтримували, голосували, захищали їх.
Дарина Лапіна
