Марина Поліщук
Ранок може бути кращим, якщо прочитати коментарі під постом «губернатора Сєвастополя» про безпілотник.
«Подскажите пожалуйста: когда вы вернёте детскую площадку на Колобова 22, выигранную в конкурсе “Самый дружный двор”, снятую по-воровски и увезенную вами лично в Мелитополь и подаренную там?»
«Закройте город! Закройте Крым! Нам страшно!!!!!!!! Зачем открывать границы? В ковид же закрывали и ничего как то жили. Где безопасность??»
«Да у нашей армии все заебись – мотивация, командование, питание, снабжение оружием, поэтому мы и на Донбассе, и на других территориях добиваемся своих целей двигаем нациков».
***
Російська окупаційна влада Криму намагається закрити рота всім, хто в Криму публічно реагує на вибухи та прильоти на військові об’єкти, розташовані на півострові.
Воно і зрозуміло, навіть найвідмороженіші прихильники Росії вже впадають в істерію, оскільки навіть вони почали усвідомлювати, що їм доведеться валити з краденого півострова на свою росію.
Ось один із прикладів офіційного попередження, що поширюється від імені російського гауляйтера Криму (мовою оригіналу):
«Напоминаю всем блогерам про ответственность за публикацию в сети вражеских фейков. “Взрывы в Бахчисарае”, ” Корабли ведут огонь у мыса Опук”, “Табло “Крымского моста”” – читаем закон и помним об ответственности. Что бы потом не было мучительно больно за бесцельно прожитые годы в регионах чуть севернее Крыма».
***
Американцы – те ещё черти. Они, видете ли, предупредили Зеленского, что будет война. И что? Что он должен был делать в тот момент, когда весь мир, в том числе США, давали Украине всего три дня жизни? А если они всё знали, то почему не помогли оружием ещё осенью так, как помогают сейчас? Боялись путина, а теперь разбоялись? Ну, так не надо тогда лепить умняк на лице и делать вид, что США всесильны в любой точке мира. Уже, слава Богу, всем понятно, что всесильных, кроме Всевышнего, нет на нашей старенькой грешной планете.
Мои сограждане тоже страшно возмущены, что он всех не предупредил. А что бы мы делали, если бы предупредил? Продавали бы дома и квартиры? Так какой же дурак их купил бы? Уехали бы все одномоментно? Так кто же бы нас принял на Западе, как беженцев или под защиту ЕС до начала войны? Хаос и истерика были бы – это точно!
Вот я вас сейчас могу предупредить, что скорее всего централизованного отопления не будет на большинстве территорий Украины, а уж в зоне оккупации и боевых действий – гарантировано не будет. И в Европе не везде будет. Ну, и что? Куда мы с вами побежим?
Ну, вже якось вдома зігріємося.
***
Роздобули в окупації трохи рошенчиків. Смакуємо потроху маленькими шматочками, розвіваємо тугу. Виявилось, що шоколад – це теж продукт першої необхідності, особливо в екстремальних життєвих умовах. А ви там як, тримаєтесь?
***
Два важких дні. І одне коротке радісне повідомлення від людини з Херсонщини:
«батьки виїхали»
Обіймаю всіх компатріотів які виїхали, вивезли рідних, або продовжують боротися в окупації, обіймаю всіх наших.
***
Підприємців на Херсонщині «попереджають», що з 1 вересня свою діяльність вони мусять вести виключно в рублях.
***
Жити, молитися, любити і боротися.
Вже 4 місяці, як вирвали з корінням. Мій дідусь, якого колись угнали хлопцем у Німеччину, співав мені пісню про калину, яку вкрали, вирвали і кинули бо почала в дорозі в’янути. Але вона: «в землю зачепилась, сталі корні проростать, і навіки залишилась, одинокою стоять». В полі, тому одинокою.
Тож, і я зараз чіпляюся) шукаю ресурсів. Але ж ми такі класні з вами, що реально проростаємо! Ми можемо! Робимо! Працюємо! Донатимо! Боремося! Класні українці, я вас люблю! Сумую за кожним з вас.
***
Херсонці пишуть: віримо у Залужного і просять земляків-українців триматися подалі від Ювілейного, де окупанти планують 21 серпня «концерт» з російськими артистами. Бо сподіваються: раптом ті захочуть поєднатися з кобзоном.
***
Колись ти обов’язково повернешся додому.
Зайдеш у свій двір здалеку відчуєш холодний запах свого під‘їзду,
З твоїх плечей важким мішком звалиться відчай і втома.
Може, навіть їстимеш зі своїх тарілок, спатимеш на власній постільній білизні.
На світанку знову гавкотітимуть знайомим гавкотом собаки.
Так само розквітатимуть за вікном черешні.
Це все і зараз в твоїй голові, навіть якщо твій дім рознесло на скалки.
Навіть якщо ти сам не віриш у своє повернення, якщо вже геть чесно.
Ти носиш за собою в невидимій торбинці оце відчуття дому.
Воно тягне тебе додолу, але й дає силу йти далі
У твоїй торбинці тепло кота, пиріжки з духовки і розмови з знайомими.
Шматочок Щастя, камінчик з Севєродонецька, дими Азовсталі.
Але колись тобі зрадіють трохи постарілі сусіди.
Ти здивуєшся, як швидко виросли їхні діти.
Будуть спогади, сльози, сміх і на лавці бесіди.
Все це буде, але треба ще трошки перетерпіти.
Щодня треба вставати і примушувати себе все ж жити,
Щоб потім повернутися в місце, де був дім і де квітнуть ще й абрикоси,
Де зірвало кран, проблеми на роботі і неслухняні діти.
Де не обійдеться без сліз, але хай це будуть дуже щасливі сльози.
***
У тимчасово окупованому Херсоні через представників ОСББ російські окупанти вимагають писати на військову «адміністрацію» міста пояснення про причини заборгованості по квартоплаті.
«Руській мір», який «своіх не бросаєт» кидає ще й як. Пам’ятаєте як росіяни обіцяли, що людям пробачають всі борги і кредити? Спочатку «все народне, не платіть», а тепер ще й за борги спитають.
Це як і з електроенергією — подає її Україна, а окупанти хочуть оплату собі в кишеню. Нахабний пограбунок і тотальна брехня рашистського режиму.
Ян Ярчук
