Джерело: Змій Риба
...Блок-пост на нещасній Чорнобаївці (якщо хтось думає, що там життя медом - то він жорстко помиляється).
-Дакумєнти! - молодий орк нахабно підходить до старенького авто, бере паспорт. - Угу... Угу... - гортає сторінки. - Ого! Краснодарскій край. Абінскій район! Та ви наш! - молодий орк прямо розквітає.
-По-перше, у мене український паспорт! По-друге, я - херсонець, а не ваш! - старий дядько з вусами а-ля Бульба сердито фиркає.
-В смислє?
-В карамислє... Я херсонець. Хіба в паспорті не вказано, де я мешкаю. Живу, - додає російською дід.
-Но ви ж раділісь...
-Роділся-то, я роділся, але вже років двадцять п'ять мешкаю тут.
-І чо?
-Чєрєз плєчо... Я херсонець. Мешкаю тут... І діти мої тут. І онуки з онучками... Я давно вже не ваш. І був не ваш! Інакше б мешкав... Жил би в вашєй расії. Хлєбал би порожні щі, і радувався хєр його знає чому. Так ні ж, я виїхав. Навмисно. Обдумано... А ви сюди приїхали... До дружини моєї причепилися.
-А кто ваша дружина?
-Вчителька колишня... Української мови.
Молодий орк нервово тупцювався на місці. Він явно не знав, як розмовляти зі своїм земляком. Хоч і колишнім. Тому заблеяв, наче козеня:
-Ми... Ми... Ми...
-Ви прийшли та сказали моїй дружині, що вона дітям мізки порошить. Дурні всякій навчає... А вона... Вона вам прямо сказала, що є носієм культури, нашої спадщини... Та на хєр послала, бо інакше ви не розумієте. А потім ваші архаровці ще два рази нам ворота ламали, приїжджали побалакати. І їй довелось поїхати... З рідного дому, - дядько казав так, наче заколочував цвяхи. Що не слово, фраза - то удар. Орк навіть почервонів через такий натиск. - Чого вам треба? Чого дома не сидиться? Чого лазити по сусідських домівках?
-Я... Ми... Праєзжайтє! - хлопець віддав документи та відійшов назад, невдоволено дивлячись кудись убік.
Чоловік поклав паспорт назад та завів мотор. Авто пчихнуло та неквапливо рушило по дорозі...
Я знаю, що ми всі повернемося до своїх рідних. Одного дня. Це питання часу… І ціну, яку ми заплатимо за цей квиток додому… Але це точно станеться. Ми повернемося Додому.
Николаев город Герой ✊
Первый город после выезда из Херсона где я задержался до недели, был город Николаев. Моим первым удивлением на подъезде к Николаеву было то, что из Херсона в Николаев я проехал 900 км. ???? Хотя в мирное время, расстояние между нашими городами составляет всего 60 км.
Второе удивление или необычное чувство, которое я не мог сдержать - это когда я попал в продуктовый супермаркет ???? Пять месяцев, 90% покупок совершал на рынках Херсона и зайдя в продуктовый магазин, испытал необъяснимое чувство: все родное, вкусное и любимое! ????
Несмотря на всю ту опасность и угрозу жизни находясь в Николаеве (ежедневные бомбежки города, военными рф). Лично я себя чувствовал намного спокойней и счастливей чем в оккупированном Херсоне. Меня окружали все НАШИ ????????✊ Многие конечно удивлялись, какого я туда поперся…????????♂️
Удивление три: это когда первый раз принимал душ, подумал почему вода такая соленная???? потом понял… Перебитый водопровод, между Херсоном и Николаевом который так и не получилось восстановить. Теперь вода поступает из скважин и Южного Буга вместо реки Днепр, и имеем специфический соленный привкус.
Ночью конечно очень жутко???? когда слышишь сигналы сирен и бомбежку в округе и не можешь понять куда в следующий раз прилетит…???????????? Одну ночь, это продолжалось с часу до пяти утра, по Николаеву было выпущено 42 ракеты. И уже раним утром в 5 утра, слышно как трамваи вышли на линию. Коммунальные службы обеспечивают жизнедеятельность города. Предприниматели стараются работать, в это далеко не простое время… ЗСУ, ТРО, ЗБУ, полиция и многие другие, держат оборону юга и дают отпор агрессору, выявляют предателей и коллаборантов. Пожарники, медики выполняют колоссальный объём работ. Глава Николаевской областной военной администрации Виталий Ким и МЭР Николаева Александр Сенкевич, ежедневно принимают решения и разгребают «аврал» проблем. Николаевский Ванёк информирует о происходящем???? (популярный телеграф канал https://t.
В обычное время, Николаева для меня был ближайший/город конкурент и мы должны были стать лучше как минимум чем он. Но в данный момент это собрат, напарник и опора.
#Николаев это точно Город Герой и все находящиеся в нем тоже !!!
Давно хотіла написати про життя у Херсоні, про тих людей хто залишився. І ось настав час.
Так, ми також виїхали, виїхали бо так вимагав роботодавець. Чесно кажучи дуже не хотілось їхати. Чому? Тому що в Херсоні моє житло, тому що в Херсоні мої батьки, тому що в нас тварини, тому що в Херсоні є бездомні тварини, які були і до війни і які викинуті під час війни, яких я годувала.
Легше всього сказати виїзжайте. Нікого не цікавить, що щоб виїхати, не маючи машини, треба мінімум 5 тис.грн/люд. що виїхати дуже тяжко і ризиковано, що треба кудись їхати і десь жити, а головне за що. Скромненька квартира в Києві в середньому 10, у Львові 12 і тд. З тваринами взагалі проблема зняти квартиру.
Тепер, що стосується ЛЮДЕЙ, які залишаються в Херсоні і які підтримують Україну - херсонці ви Герої.
Як раз ці люди і задають тон проукраїнського настрою: в чергах на базарі, в магазинах, у дворах на лавочках, в транспорті і тд. Завдяки цим херсонцям "любители руського мира" ще не піднімають голови, не наважуються вякати щось про руський мир. Ці люди чекають як ніхто звільнення і Перемоги. Обговорюють як і де будуть ховатися якщо буде гаряче. Мріють як будуть зустрічати ЗСУ і як будуть святкувати Перемогу, як накриють столи прямо у дворах ????.
І мені дуже боляче читати пости чи коменти тих хто виїхав, і напевно непогано влаштувався, або людей з інших регіонів, які війни не зазнали так як ми, що херсонці чекали росію, або хто не підтримує росію той виїхав. Таке може сказати лише НЕ патріот України (м'яко кажучи).
У херсонців, які не виїхали є свої на то причини, у кожного своя (нема грошей, старі батьки, які не хочуть покидати свої домівки, або яких просто можна не довезти, у кого тварини і т.д.) тому не вам їх судити. Але ці люди не дають забувати, що Херсон український.
Херсонці ! Ви справжні патріоти. Чекаємо звільнення Херсонщини і Перемоги!
Один из отвратительных отличительных признаков оккупации - это отсутствие воскресений, понедельников и других дней недели. Сплошная чёрно-серая полоса из 170 дней. Печально, но можно привыкнуть.
Привыкнуть нельзя к тому, что на каждом шагу рядом с тобой люди в камуфляже, в балаклавах с автоматами в руках. Я общался с херсонцами, которые симпатизируют россии (не будем делать вид, что таких вообще нет), но даже они не выдерживают этого визуального прессинга и массово выезжают из Херсонской области. Психика нормального человека, а особенно, уже ощутившего свободу, не может принять наличие постоянной угрозы рядом - так уж запрограммировал Создатель.
Если бы инциаторы этой войны внимательно читали Сунь-Цзы, Клаузевица (классики военного искусства) или, хотя бы Макиавелли (основатель теории государства), то не допустили бы такого губительного количества стратегических ошибок в своих расчётах на то, что украинцы смирятся и приймут оккупацию.
Стратегический проигрыш - это всегда результат недостатка знания.
Тэги: