День 153. 26 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Ура! З’явився інтернет. З ранку в місті не було, не працювали, кажуть, навіть російські сімки. Не можна було ніде заплатити карткою. Навіть колаборантське ВТВ не працювало. Найприкріше, звісно, відсутність можливості скористатися інтернет-банкінгом, чи заплатити карткою. І відсутність новин з Великої України. Але тримаємось. Все буде добре.

Тільки-но з’явився зв’язок. Й одразу трапився допис, у якому автор виказує обурення тим, що хтось пише про Херсон як про місто, що перетворюється на місто торгашів. А Херсон же ж місто герой! Отакої! Нєстиковочка, нє? А шо не так?
Скажу таке: від пафосних лозунгів, від екзальтованого патріотизму, від новин із суцільними обіцянками й “вони всрались та сховались” вже верне! Через непродуману риторику блогерів, політиків й журналістів люди зневірюються. Бо картинки не співпадають. І хтось не вміє знаходити правильні слова, аби описати дійсність. Й майже усюди тупі заголовки й рваний контекст. Тож, якщо вам неприємна та правда, що місто-герой й справді перетворюється на смердюче дно, проходьте повз й шукайте солоденького де-інде. А у нас тут й справді п’ють й торгують. Й поки я вам пишу, гатять гаражі… Впевнено й зухвало. А по вулицях курсують марковані машини. Й ліки в аптеках, які вони відкрили, продають по курсу 1.5. Й щовечора смердить. А аналітики не можуть міст через Інгулець від Новокаховського відрізнити, кажуть, що Дар’ївка це біля Каховки. Такоє… Тьху.
У Мережі повно відео свідків, які тут живуть, які виїхали, які знають правду й говорять про неї. Хіба ми не можемо порівняти?
Шо ви хочете сказати, коли пишете, що ми всі герої? Чи всі? Ох, ці вже узагальнення… Листівки і стрічки по місту? Ну… ок. Коли говорите, шо є ще бешені, котрі тримаються самі й рятують від голоду сусідів та виносять тваринам воду й харчі майже у кожен двір? Тоді так, це про нас. Та не закривайте очі на правду й на те, у яких умовах ми опинилися через безлад. Правила руху й паркування? Якість товарів? Сервіс? Пф… А шо це? Але! Якщо ви маєте на увазі, що попри терор й розбій ще є ті, які не йобнулись, шось роблять й вірять… то так – тоді ви праві, ми незламні.

Читаю стрічку фб. Усі такі військові експерти, аж дивно, що війна в нас стільки триває: «Наші не туди пішли, не так наступають, не те підірвали, бо треба ось так і ось так…» Ви серйозно? Я прислухаюсь, коли своє бачення та прогнози озвучують РЕАЛЬНІ військові аналітики, експерти. Ні, висловлювати власну думку та бачення можна. Але ж не з позиції, що ” от там у Генштабі нічого не розуміють. А от я, Микола/ Іра/ Андрій Петрович, зараз все поясню, покажу”. Більш ніж впевнена, що після, наприклад, звільнення Херсонщини, знайдеться купа таких ” експертів”, які почнуть писати, що наша армія все зробила не так.

Російські пропагандисти анонсують великий фільм про Херсон. На ворожих телеграм-каналах вже показали деякі кадри. В головний ролях Сальдо, Потьомкін, Потьомкінський сквер, Потьомкінська вулиця…
Ну і щоб ви всі розуміли до 2014 року першачки херсонської школи імені Потьомкіна. Так була така, а може і до 24 лютого існувала, клялися добре навчатися і родину любити саме біля цього постаменту. Потьомкін взагалі головне досягнення Сальдо. А пам’ятаєте, як нам впарювали про історичні назви, історію, яку не викинеш, так історично склалося і іншу ахінею/бутафорію…Тоді дивувало, що до хору оцих «видатних шанувальників історії» долучалися і з вигляду патріотичні люди… Запитую у них: як там зараз ніде не жме, не тисне? Каятися публічно будете?

Мои эмоции последнее время: постараюсь максимально кратко и доступно в рамках возможного, описать. Представьте, что вы – герой сериала. Сериала про вашу жизнь. И в один миг, приходит новый режиссёр и начинает выдумывать на ходу. Старый сценарий он выбросил.
А потом ещё интересней. Приходят из соседнего сериала и берут ваши декорации. Актеры из вашего сериала пытаются ссорится с новым режиссёром, но оказывается, что на канале проблемы начались и именно ваш сериал попал под раздачу. И все герои сериала начинают расходиться. Кто-то получает роль в новом блок-бастере, кто-то просто уходит и о нем не слышно. А вы сидите на обочине тихонько и не знаете, как ещё могут переставить декорации. Куда денутся завтра другие герои.
А может все вмиг вернётся и будет как раньше?
И кажется, будто пора тоже уходить. Новый режиссёр и его команда точно не для вас… Да и им абсолютно все равно, будете тут вы или нет. Сериал будто стал не про вашу жизнь. И чувствуешь себя двойником-дублёром. Но так любишь эту съёмочную площадку! Всю жизнь провёл на ней. Всегда возвращался.