Моя рідна Україна.
Я сумую за тобою дуже сильно, сумую за кожним кого знаю і хто далеко від мене.
Моє сердце болить за все, що відбувається у мене вдома.
Весь цей жах, на який огидно дивитись і визнати, що це трапляється на моїй землі.
Я вірю, що скоро це закінчиться, я вірю що скоро повернусь додому.
Я не можу більше, не можу. Я почуваюсь чужою, я ніби зайва тут. Хочу бути вдома, в Україні.
Провинциальный городок на юге Англии. Населения в нём значительно меньше, чем в одном спальном микрорайоне Херсона, а уровень благоустройства - значительно выше, чем в нашем областном центре. "Как же им удаётся жить так красиво?" - спрашивает меня эта херсонская девочка-беженка.
Даже не знаю, как ей объяснить, что значит понятие: "многолетняя коррупция в местном бюджете".
Зрадники…
Ми навчалися в університеті в одному потоці програмістів-бухгалтерів: один життя віддав за Україну, другий - очолив «фейковий» банк.
Гірко і бридко!
Я не можу знайти відповіді на багато питань стосовно цього.
Реальна історія з фільтрації.
Людина виїжджала з окупованої Херсонщини через анексований Крим. Під час фільтрації ефесбешник забрав телефон. Почав перечитувати месенджери й дивитися галерею. В один момент на екрані з'явилося сповіщення від Монобанку: Підсмажимо орків! Допомагай ЗСУ.
«Што значіт підсмажімо? Што эта значіт? Ты што, на армію деньгі висилаєш?» — почав питати ефесбешник. Слово «орки» його, до речі, не збентежило. Людина пояснила росіянину, що це — просто додаток банку, що це всього-на-всього сповіщення. На щастя, ситуацію вдалося розпетляти, все обійшлося, але сповіщення перед фільтрацією все ж краще вимикати.
Некоторые возмущаются: "Мы получаем зарплату в рублях, а вы предлагаете опустить курс".
А вы не охренели?
Вы получаете зарплату в рублях, только работая на оккупантов! Уже тихо молчали бы о том, что стали беспринципным предателями.
Вот, началось, работать нельзя, вы предатели, копейки на карту капают, сеять нельзя, нет возможности, дома сидеть нельзя, надо семью кормить, извините, а что нам в оккупации можно!? И так всего лишились, каждый день, как день сурка
Так хочеться запитати в орків:
- Чи любите в свою землю так, як любимо її ми?!!!!!!!!
Вам треба наша земля?! А що з землею робити треба, ви знаєте? Ви ж живете по принципу: "и пить хорошо, и гулять хорошо, а картошку копать едрить твою мать!" Земля вона працю любить, руки роботящи! Ви кончені!!!
Друзі, я тут. З кожним днем проривати цю інформаційну блокаду все складніше. Кожного дня, що думаєш, що це вже кінцеве повідомлення. Боремось і поборемо.
Тэги: