Автор: Євген Веселов 21 Июня 2022 19:50

День 118. Що обговорюють херсонці у соцмережах

День 118. Що обговорюють херсонці у соцмережах

В Генічеській МТГ вчителям з березня так і не виплатили зарплати. Попри всі обіцянки.

***

Кажуть, що дві школи дали згоду на співпрацю з окупантами в Херсоні. Хочу підмітити, що це 2,5% з усіх шкіл в місті.

***

Поступово знищуються села на Херсонщині на лінії вогню. Таке враження, що російські загарбники зумисне знищують українські села, мирне населення. Так, у Високопільській громаді зруйновано майже всі адмінбудівлі. Не жаліють навіть кладовища, бо в них немає нічого святого!...

***

Наші корови і кози краще живуть ніж населення роісі (сараї, як хати). Вони заздрять, що ми змогли, а вони нічого не вміють і не хочуть, краще вкрасти труси, ніж заробити і купити.

***

Інформація від тих, хто живе в селі. В селі відділення може видавати, АЛЕ!!! готівки на всіх не вистачає. Не до всіх така пенсія готівкою може доходити. Фактично шансів небагато.

***

Вспоминаю, как многие кляли Приватбанк, медицину, или, например, вообще любой сервис в Украине. Надеюсь, что вынужденно выехавшие из страны наконец-то имеют возможность понять, как же они были не правы.

***

Четыре месяца этой войны - это, конечно, жёсткое испытание каждого из нас. Это испытание наших истинных, а не декларируемых ценностей, испытание на выдержку, стойкость, порядочность, преданность, ответственность, наличие чувства собственного достоинства и даже на истинность любви между людьми.

***

Є один укір внутрішній, запізно збагнув, що війна почалась з 2014, думаю, як і більшість громадян вважали що то стосується тільки Донбасу!

***

Війна реально стала "лакмусовим папірцем", який просто надав можливість виявити в кожному з нас наші СПРАВЖНІ риси характеру і Душі. А стосовно оточуючих мене людей, то здебільшого здивування не отримував, бо мої припущення в мирний час якраз і розкрилися завдяки війні, здебільшого ... на жаль.

***

Люди не розуміють як насправді тут тяжко. З початку говорили що " У вас же не стріляють по терпіть" А тепер, що виїжджайте своїми силами. А де ті сили ми 4 місяці сидим без грошей, без жодної допомоги, якщо десь в містах і була гуманітарка... А села тут що не люди чи тут не має діточок??? За гроші виїжджають люди... Але суми у перевізників не реальні, сама особисто взнавала від 10 тисяч на Запоріжжя, а як сім’я з 4 осіб, де такі гроші брати та ще й готівкою...???

***

Ранок, як завжди, починається з невеличких закупів. Йду по вулиці, поглядом наштовхуюсь на кіоск "@@@". Поряд з відчиненими дверима крейдяна дошка для реклами, де крейдою, майже каліграфічним почерком українською написано: "Хліб. Кава. Печиво. Десерти. Морозиво". А напроти кіоску - сушибар "$$$", який теж виставив дошку, і різнокольоровою крейдою написав своє: "Пельмені ручної роботи. Піца. Роли". І під кожним написом схематичні малюнки продуктів. Ось тобі, сосальдо, і маєш  "руZZкій город Херсон".

***

Как я скучаю за работой, своим кабинетом, в котором сейчас бываю не часто! В основном, работаю онлайн. И с надеждой смотрю в будущее, когда мы сможем опять общаться вживую. Я понимаю, что всем нам (и мне, в том числе) нужна психотерапия, потому, что "сам себе не доктор".