який довгий шлях ми подолали...
від кинутого кимось яйца в Януковіча, внаслідок чого він отримав "черепно-мозгову травму тупим, важким предметом"...
до майже реально-гіпотетичного ядерного АпокаліпЗдеца...
Бариста - філософ:
- Херсон зараз щодня як 1 січня: Нічні вибухи, правда, не зовсім салюти; на ранок пусті вулиці; голови болять, правда, причина інша і їжі дома немає.
А в словах цього парубка багато правди. Вперше за весь час зайшла в м'ясний магазин: фарш 375 грн за кіло.
Пенсіонери в Херсоні голосують на "референдумі" навіть без паспортів — за посвідченням пенсіонера. Українським!
Коли ми на справжніх виборах як скажені моніторили, аби голосування відбувалось виключно за законом — за паспортом, тут можна і на туалетному папері щось написати: буде посвідчення особи. НєНуАШо
почув як чужі називають нашу Каховку
КАховка! КАховка! з наголосом на першому складі.
Ходом мобілізації на Іркутщині задоволений. Ну дійсно ж, що за ухилення, що за вби????♂️ство воєнкома, однаковий термін
Знаю, что это непопулярно, и что опять ура-патриоты забросают меня гнилыми помидорами, но я по-прежнему не верю в глобальное военное поражение ни Украины, ни россии в этой войне. Во всяком случае, в этом веке это точно невозможно, а следующий - меня мало интересует по понятным причинам.
В связи с вышеизложенным, я всё время думаю над вариантами невоенного завершения этой бойни, хотя бы пока на юге Украины. Моё разочарование политическими возможностями США, Германии, Франции, Турции, Китая и других политических игроков огромно, но учитывая их страстное желание каким-то образом закончить войну и при этом сохранить "лицо" россии и её диктатора, я придумал за них подходящий вариант: послезавтра россия делает заявление, что референдум в Херсонской и Запорожской областях показал, что большинство жителей не хотят присоединяться к россии, и учитывая это - рф выводит свои войска с Херсонской и Запорожской областей. В результате - всё, как все хотели: и войны нет на юге, и "лицо" сохранилось.
Жінка каже прості слова. Вона виїхала з одного з окупованих міст Півдня України.
Каже, що не розуміє, що робити.
В постійних пошуках.
Місяць тільки, як виїхала.
Усюди апатія. Сльози.
Хоче додому.
Але коли заспокоюється, то є розуміння плану. Треба зараз просто жити далі, знайти роботу за фахом і жити далі. Є можливість полетіти в Шотландію. І там працювати. Я з готельного бізнесу.
Скільки таких людей. Які заново відновлюють сенс.
І такі історії дуже підтримують.
Я зараз цитую одну мудру думку, яку мені у 2014 сказали переселенці з Донбасу: "співчувати нам і бути нами - то різні речі". Зараз, коли я сама "переміщена особа", сповна розумію смисл. Не проживеш той досвід - не зрозумієш.
Одни едут, вторые дают драла, третьи слезно возмущаются: «Мол, как можно целый народ под одну гребенку? Не все русские – плохие». Бесспорно! Далеко не все. Просто знаете, как бывает? В семье конокрадом был только дед, а репутация испорчена у детей и внуков. У вас воюет один процент, а несмываемое пятно лежит на всём честном народе. И на питерце, и на кавалеровце, и на жителе Улан-Удэ.
Росіяни - вороги.
Чим менше їх, тим краще.
Навіть, якщо зараз мертві росіяни не тримають зброю в руках, це не означає, що за пару років вони цього не робитимуть.
Тэги: