Марина Поліщук
Об 11.00 російські терористи вдарили по Херсону з авіації.
Було випущено три керовані авіабомби. Влучання – житлові квартали міста. Вчора Запоріжжя… сьогодні черговий удар по Херсону…
***
“Оно, дивіться! Там був будинок сьогодні вранці… Тепер там просто вирва! Там бабуся була, сусідка наша. Вона дивом вижила… наче…” – розповідають херсонці про наслідки удару російськими авіабомбами по обласному центру. КАБи влучили у житлові квартали та дитячий садочок. Попередньо відомо про девʼятьох постраждалих, шістьох з яких було госпіталізовано. Найстаршій з них 85 років.
***
Херсон. Місто, що зараз щодня відчуває на собі подих війни. З лівого берега Дніпра ворог продовжує обстрілювати будинки, вулиці, долі. Кожен день – це боротьба за життя, кожен вечір – молитва за тих, хто поруч.
Але попри все, херсонське небо залишається рожевим. Особливо на заході сонця. Це небо, що бачило біль і втрати, стало символом незламності. Херсонці дивляться в нього і мріють лише про одне: щоб це небо було мирним, а не розривалося гучними вибухами.
***
В Херсоні майже весна, тепло і сонячно. Та вулиці порожні, дитячі майданчики пустують. Бо десь знов гуркотить. Лише комунальники наполегливо працюють, незважаючи ні на що.
***
Часто чую фразу: “Незламні херсонці”.
Але чи знаєте ви, що стоїть насправді за цими словами?
За ними – чоловік із жінкою, які кожного дня торгують овочами на Дніпровському ринку, де дрони як у себе вдома літають.
За ними – комунальники, які прибирають вулиці в броніках, касках, а бригадир – на стрьомі з датчиком дронів дивиться в небо, щоб вчасно дати команду сховатися.
За ними – рятувальники, які зашивають дах моргу, а по них прилітає fpv із протитанковою міною.
За ними – водії маршруток на покоцаних уламками машинах, які мчать (якщо можна так сказати) до швидкої, яка не може під’їхати (з об’єктивних причин) та передати їм важкопоранену жінку, яку забрали на зупинці.
За ними – ДСНСники, які кричать: “Стоп. Укриття” коли дрон тільки за 500 м, як далі, то не зупиняються. Які кажуть:”Та шо дрон, страшно коли танк працює”
За ними – медпрацівник, який виходить з дому, не зважаючи на вибухи та їде, або пішки йде на роботу.
За ними – ветеринар, який приїхав евакуювати хвору собаку з Антонівки, але почав працювати міномет і довелося лежачи, в броніку, на землі надавати допомогу, бо тварина була у важкому стані.
За ними – волонтери, які возять продукти в Садове, та мчать в місто на голих дисках, буквально.
За ними – ремонтні бригади електромереж… хз як вони взагалі це все роблять.
Це нескінченний перелік.
Або просто коли несешся центральним проспектом майже 90 км/г серед білого дня, з відчиненими вікнами, дивишся не на дорогу, а в небо і тут якась херня починається. Швиденько повертаєш у провулок, але від великого розуму не в протилежному напрямку від звуку, а саме на нього і перед очима прильот КАБу. Ну що ж, буває.
І, на жаль, херсонці зламні фізично. Вони гинуть та отримують поранення кожного дня. Морально, можливо, незламні.
Дарина Лапіна
