Сага про Чорнобаївку стала вже легендарною, але мало хто замислюється, що за кожним влучним ударом стояло українське підпілля, яке допомогло наводити ЗСУ на ворога.

Центр національного спротиву розповідає про тих, хто чинив спротив окупації. Адже саме зараз на наших очах формується новий героїчний епос українського народу, і ніхто з його учасників не має бути забутий.

Головний герой сьогодні – молодий чоловік із позивним Мавік. Він особисто слідкував за переміщенням ворога в Чорнобаївці та допоміг нашим артилеристам перетворити життя росіян на пекло.

«Зайшли вони з 26 на 27 лютого на цю територію. У мене вийшло зламати камери – реєстратор в аеропорту Херсон. Тож я почав записувати відео та кидати їх на спеціальні боти. Також я рахував техніку, яка заїжджала – із камери, з парковки, було видно, скільки транспорту заїхало», – розповідає Мавік.

Хлопець розповів, що невдовзі окупанти відключили камери, тож записувати відео більше не було змоги. Проте через деякий час партизану з Чорнобаївки доставили безпілотник, тож він почали відслідковувати ворога з повітря.

«Кожен виліт дрона – було страшно, бо ти не знаєш, прилетить туди щось чи не прилетить, засічуть тебе чи не засічуть. Один дрон спочив. Я засікав техніку ворога, де вона стоїть. Через день, через два прильоти приходили. Бувало таке, що підняли, засікли десь щось, якщо там стоїть щось типу ППО, то наші хлопці одразу відпрацьовували по таких обєктах», – каже Мавік.

Підпільний месник зізнається, що радісні емоції переповнювали всіх під час прильотів. І навіть ті, хто в інших селах знаходилися, читали в групах, що наші бійці відпрацювали по зазначених позиціях, і раділи.

«Нас було багато, не тільки Чорнобаївка. Там і Херсон був, і Білозерка, усі прилеглі території. У нашому селі люди навіть цвяхи розкидали по дорозі, щоб максимально якось погрішити проїзд окупантам», – розповідає хлопець.