9 березня 2022 року росіяни захопили будівлю ізолятора тимчасового тримання у Херсоні. Вони влаштували там в’язницю з катівнею для цивільних місцевих жителів. Спочатку дві камери, а згодом і третю росіяни виділили спеціально для жінок. У різний час там утримували щонайменше 30 жінок, зокрема поліціянтку, домогосподарку, курсантку військового навчального закладу, завучку гімназії, повідомляє Центр прав людини Zmina.
Жінок били та катували, зокрема водою і струмом. Однак найбільше росіяни застосовували до них психологічне насильство – регулярні погрози, зокрема й зґвалтуванням, залякування, знущання з інших полонених у сусідніх камерах чи в коридорі.
Перед деокупацією Херсона російські військові перевезли частину утримуваних в ІТТ на окупований лівий берег області. Зокрема, перемістили й чотирьох жінок. Наразі їх усіх звільнили з незаконних місць утримання. Останніх двох жінок відпустили у травні 2023 року.
Про це йдеться в аналітичному звіті «“Жіночі камери” херсонської катівні», який на основі опитувань потерпілих підготували фахівці Центру прав людини Zmina.
Свавільні затримання та тортури – одні з головних прийомів росіян задля придушення будь-якого спротиву на окупованих територіях.
Так, після звільнення частини Херсонської області українські правоохоронці виявили 11 катівень та 13 місць несвободи, де російські військові та спецслужбовці тримали і знущалися з цивільних мешканців Херсона та області. Слідчі перевіряють інформацію щодо утримання там майже 1000 людей. Понад 200 з них були бранцями захопленого ізолятора тимчасового тримання в Херсоні, йдеться у звіті.
У межах слідства щодо ІТТ українські правоохоронці опитали та визнали потерпілими 21 жінку. Водночас документатори Центру прав людини Zmina встановили, що в ізоляторі в різний час росіяни тримали щонайменше 30 жінок.
«Було таке враження, що вони двох терористок затримують»
Деяких постраждалих росіяни затримували сплановано: вони знали імена, адреси та іншу особисту інформацію жінок. Здебільшого це стосувалося працівниць правоохоронних органів, а також тих, кого військові РФ могли підозрювати у зв’язках з українськими силами та рухом спротиву на окупованих територіях.
Так, російські спецслужбовці цілеспрямовано шукали і потім затримали поліціянтку з Херсона та курсантку Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Траплялися також випадки, коли жінок використовували як заручниць, щоб затримати їхніх рідних чи знайомих. Зокрема, жительку Чорнобаївки Ольгу Строган сили РФ утримували, допоки не забрали її чоловіка.
Документатори також зафіксували випадки, коли росіяни вдиралися в приватні будинки та на місці вирішували, кого забирати в полон:
«Один жартував, казав: “Що у нас є на малолітнього? Давай його заберемо”. Сина тобто. Потім чоловіка хотіли забрати. Потім вирішили забрати тільки мене», – розказує одна з опитаних постраждалих.
Зазвичай жінок затримували вдома пізно ввечері або ж посеред ночі, зазначають правозахисники. По них приїздили великі групи озброєних росіян, які, крім того, ще й влаштовували обшук в будинках постраждалих.
«І час проведення обшуків, і така кількість учасників затримання, схоже, мали чинити додатковий тиск та залякувати затриманих», – йдеться у звіті.
Сили РФ використовували й інші методи психологічного насильства: зокрема, наводили на жінок зброю, запитували, хто такий Путін, на що вони мали відповідати: «Наш президент!».
В іншому випадку росіяни, які прийшли до завучки херсонської гімназії Ірини Радецької, погрожували почати стріляти по сусідніх квартирах, якщо жінка не відчинить двері.
Під час обшуків та затримань російські військові застосовували фізичну силу. Одну з опитаних жінок росіяни декілька разів так вдарили по потилиці, що у неї з вуха злетіла сережка.
Інша потерпіла розказала, що російські військові били по обличчю її 16-річного сина та вимагали, аби той зрізав своє довге волосся.
Російські військові та спецслужбовці, що проводили обшуки, забирали документи людей, особисті телефони, ноутбуки. Деякі з опитаних зазначили, що після обшуку з їхніх домівок зникли цінні речі: банківські картки, електронна книжка. У одної затриманої росіяни забрали автомобіль.
Нікому з опитаних жінок росіяни не показали жодних документів про підстави обшуку чи подальшого затримання. Іншим представляли формальні причини, як от перевірка документів. Лише одній з постраждалих протягом утримання росіяни повідомили, що відкрили на неї кримінальну справу.
Експертки Центру прав людини Zmina наголосили, що будь-яке затримання може відбуватися лише на основі законних підстав та за певною процедурою.
Одна з камер херсонського ІТТ, де утримували жінок. Фото: Zmina
«Вони не дуже довіряють поліграфу, вони довіряють катуванням»
Щонайменше п’ятьох жінок росіяни катували під час утримання в ІТТ Херсона, зазначають правозахисники.
Хоча побиття та інші знущання траплялися переважно під час допитів, деяких жінок росіяни били й під час затримання. Так, одну затриману привезли в ІТТ з крововиливом під оком та гематомами на голові. За словами інших потерпілих, жінку побили ще в машині дорогою до ізолятора.
Затриманих жінок били руками та ногами в живіт, по нирках, по ногах та голові. Також для ударів могли використовувати гумові кийки.
Так, одну з постраждалих росіяни били кийком по п’ятах, після чого вона певний час не могла стати на ноги.
Побиття росіяни часто поєднували з іншими видами тортур, наприклад, електричним струмом. Зокрема, одну з жінок окупанти били струмом в груди.
Поряд з цим військові РФ використовували ще й катування водою: трьом опитаним жінкам заливали воду в рот напряму та через тканину.
«Одягли кайданки, руки завели за спину, поклали мене на підлогу. Один тримав ноги, другий – рота, третій заливав воду, а четвертий, як мені здалось, знімав все на телефон. Потім припинили, сказали «йти подумати», бо вони згодом приїдуть», – згадує одна з постраждалих.
Навіть коли жінок не били, їх регулярно залякували можливими катуваннями. Так, російські силовики під час допитів розкладали на столі кийки, електрошокери, до стільців були прив’язані мотузки. Вони не використовували ці інструменти, але залишали так, щоб постраждалі бачили їх.
Психологічні знущання росіяни застосовували до затриманих жінок найчастіше.
Зокрема, одній з постраждалих росіяни погрожували груповим зґвалтуванням та сексуальною експлуатацією. Говорили, що вона “буде відпрацьовувати”, “буде хорошою жінкою”, “буде обслуговувати солдат”. Потім військові РФ почали погрожувати зґвалтуванням її неповнолітньої доньки.
Онисія Синюк, правова аналітикиня Центру прав людини Zmina, під час презентації звіту зазначила, що такі дії є частиною культури поведінки російських військових.
«Такі погрози озвучували як в присутності інших затриманих, так і в присутності інших військових РФ. Тобто це зовсім не та поведінка, за яку вони б могли потім понести дисциплінарне покарання», – додала юристка.
Крім того, жінки в ІТТ були змушені постійно чути, а інколи й бачити знущання з інших утримуваних.
Інколи росіяни цілеспрямовано поміщали у сусідні з жінками камери їхніх знайомих або рідних.
«Вона [одна з утримуваних] постійно намагалася серед криків розібрати голос чоловіка. Але спробуй-но вгадати. Ви чули колись, як ваш чоловік кричить від болю?» – згадує одна з потерпілих, яку утримували у тій камері.
Ще одна жінка упізнала за стіною голос свого одногрупника, коли того катували.
Потерпілим здебільшого не говорили, на скільки їх затримали та з якої причини. Родичам також не повідомляли про місце їхнього перебування. Навіть коли росіяни брали від рідних передачі для утримуваних, вони не підтверджували, що людина перебуває саме у цьому місці.
Здебільшого сім’ї дізнавалися про своїх полонених рідних від тих, кого вже звільнили.
Жінкам, як й іншим затриманим, також не повідомляли, коли їх будуть допитувати. Так, одній з опитаних повідомили, що допит буде за два дні, а відбувся він майже за тиждень. Ще одна потерпіла опинилася на допиті лише на дванадцятий день перебування в ІТТ. Водночас деяких жінок допитували по кілька разів за два дні.
Крім того, про жорстоке поводження із полонянками свідчать й умови їхнього утримання.
Імпровізований календар в одній з камер ІТТ. Фото: Zmina
Жінок розміщали у двомісних та тримісних камерах. Однак одночасно там утримували від 5 до 9 людей, тож жінкам доводилося спати на підлозі.
«Нещодавно я була на слідчому експерименті, – розказала одна з постраждалих під час презентації звіту. – Коли я зайшла в ту камеру, я не змогла собі уявити, як ми там жили усімох, адже там і двом замало місця».
Спершу затриманих не водили в душ. У деяких камерах була проточна вода у крані, тож полонені могли обмитися чи сполоснути речі. Однак здебільшого жінки мали змогу помитися лише в душі, куди їх водили нерегулярно.
Так, спочатку затриманим взагалі не надавали можливості митися. Пізніше їх почали водити в душ та давали по 5 хвилин на всіх. Однак і такі можливості були не постійними – усе залежало від настрою та бажань старшого по ІТТ – Андрія «Злого».
Нерегулярним в ІТТ було й харчування. За словами опитаних, до 13 серпня 2022 року затриманих годували лише раз на день – давали макарони та консерви. Іноді ввечері давали галетне печиво та чай, а вдень – “кип’яток” – гарячу або теплу воду.
У серпні минулого року харчування в ІТТ стало триразовим. Харчі на цілий день привозили до ізолятора щоранку, і часто траплялося таке, що ввечері затриманим давали вже скислу їжу.
Майже увесь час жінок тримали в камерах. Згодом їх час від часу почали виводити у двір ізолятора, однак ані графіку, ані системи у таких прогулянок не було. Так, за словами однієї з опитаних, одного разу їх залишили на три години у дворі під дощем.
«Ми прогулянкам не дуже раділи тому, що це теж було чергове катування», – зазначила постраждала.
Хто причетний до злочинів в ІТТ Херсона
За результатами опитувань постраждалих, правозахисники встановили, що затримували та ув’язнювали жінок силовики РФ з різних структур: військові, поліціянти та співробітники ФСБ.
Колишні полонені також розказали, що від початку за ув’язненими в ІТТ наглядали військові Росгвардії. Усі вони були віком переважно до 25 років, носили військову камуфльовану форму, однак у них також були сині штани з червоними лампасами, як у російських поліціянтів.
В кінці липня, за словами опитаних, серед наглядачів ІТТ відбулася ротація. Тоді до ізолятора прибули близько 14 чоловіків віком 35-30 років у різних формах.
Саме тоді в ІТТ ввели триразове харчування, стали виводити на прогулянки та в душ, а також налагодили систему колективних покарань. Судячи з цього, жінки припускають, що це були співробітники Федеральної служби виконання покарань. До того ж потерпілі чули, як нові наглядачі говорили між собою про російські колонії, де вони працювали.
Завдяки показам постраждалих, правозахисникам вдалося встановити окремих російських силовиків, які затримували жінок та наглядали за ув’язненими в ІТТ.
Зокрема, за словами опитаних, головним в ізоляторі був капітан Андрій Сергійович з позивним Злой – високий чоловік з темними очима та волоссям. На вигляд йому близько 40 років, має дружину та малолітню доньку, зазначили потерпілі.
Саме він віддавав розпорядження щодо харчування, прогулянок та душу. Також він брав участь у катуваннях затриманих, зокрема, застосовував електрошокер, бив затриманих автоматом. Крім того, силовик регулярно влаштовував в коридорах ІТТ “паради”: змушував чоловіків маршувати та співати російських пісень.
Правозахисники зазначили: усе, що росіяни коїли в ІТТ з цивільними українцями – незаконно. Такі дії порушують Женевські конвенції, а також можуть бути кваліфіковані за Римським статутом як воєнні злочини.
Водночас укладачі звіту наголосили на повсюдності випадків катувань росіянами цивільного населення в Україні. Такий висновок вони зробили на основі свідчень, зібраних документаторами Zmina у Харківській, Київській та Херсонській областях, а також звітів міжнародних інституцій, як-от Незалежної міжнародної комісії ООН.
Експерти зазначили, що зібрані матеріали дають підстави вважати, що дії представників РФ мали і широкомасштабний формат, і були систематичними, що є ознаками злочину проти людяності.
Діана Колодяжна, Zmina
На головній світлині: Будівля херсонського ІТТ. Фото: Zmina
Тэги: