Генічеськ – невеличке курортне місто на березі Азовського моря – у перший день війни був захоплений російською армією. Багато жителів регіону вирішили виїхати з області. Частина з них обирають шлях виїзду – через окупований Крим, а потім через Росію до країн Європи.
Одна з таких родин із Генічеська погодилася розповісти проекту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя», що відбувається в місті, де зараз панують окупанти, та як долали шлях через російську територію до Німеччини.
«ПОБАЧИЛА, ЯК ПАЛАЄ ЧОНГАР»
Жителька Генічеська поділилася свідченнями про те, що бачила на власні очі в місті після приходу туди окупантів. Жінка просить не називати її справжнє імʼя з міркувань безпеки. Вона згадує, що в Генічеську війна почалася нічними вибухами.
– Перший день війни розпочався уночі з дзвінка моєї подруги. Яка сказала мені: «Ти чуєш те, що і я? Подивися в бік Чонгара». Я підійшла до вікна та побачила, як палає Чонгар. Небо було червоним. Перші години не могла зрозуміти, чи це відбувається насправді. Було дуже важко, бо розум не сприймав дійсності. І коли вже на вулиці посвітлішало, а вибухи ще лунали, щось тоді ти розумієш – що справді розпочалася війна.
Перше, що жінка зробила – зателефонувала доньці, яка навчалася в Харкові. Попередила, щоб вона не їхала до Генічеська, а поки залишалася в місті. А вже по обіді в Генічеську з’явилася російська воєнна техніка.
– Ми з чоловіком підприємці, мали продуктовий магазин. Коли місто вже було окуповане, я кожен день ішла на роботу, спілкувалася з людьми, і це мене хоч трохи рятувало від величезної кількості думок. Розум дуже довго не сприймав нову дійсність.
У цей час чоловік шукав знайомих та евакуаційні поїзди, щоб вивезти дочку з Харкова, який на той час уже дуже сильно бомбили.
Червень-2022, окупований Генічеськ.
«ЛЮДЕЙ ЗАБИРАЮТЬ ІЗ ВЛАСНИХ ДОМІВОК»
Жінка розповіла, що виїжджати її сімʼя вирішила в травні. Підштовхнули до цього, зокрема, численні переслідування проукраїнського населення з боку окупантів.
– Сильно на це вплинули події, які відбувалися в місті. Звісно, у порівнянні з іншими населеними пунктами, які перебувають на лінії вогню, у Генічеську спокійно. Але тут іде інша війна – це війна з проукраїнським населенням, активістами, патріотами, учасниками АТО.
Жителька Генічеська каже, що в перші місяці в місті було багато окупаційних військ, водночас по всій Херсонщині проводили проукраїнські акції, але потім розпочалася «зачистка».
– Коли в людини проросійська позиція і вона її не приховувала, усім було зрозуміло, що від неї очікувати. А є такі люди, які на словах були патріотами, а після приходу окупантів чіпляють на машину букву «Z». І ти розумієш, що ця людина знає тебе, твою родину та твою позицію, а також людей, які воювали та пройшли АТО. Вони здають списки, а потім цих людей забирають або вони кудись зникають.
Людей забирають до підвалу місцевого училища №17, де окупанти організували місця утримання полонених та катівні, розповідають жителі Генічеська. Людей забирають з власних домівок або з блокпостів. Одного дня туди потрапила подруга нашої співрозмовниці.
– Коли забрали мою подругу, їй стало погано із серцем. Після чого туди викликали мене. Дозволили привезти їй ліки і забрати її особисті речі. Важко передати емоції, коли бачиш свою подругу з мішком на голові та зв’язаними руками. Уже після того, як її відпустили, я декілька ночей не спала. Почувши гул у дворі, одразу дивилася у вікно, думала, а чи не приїхали цього разу за мною.
Червень-2022, Генічеськ - це Україна.
ВРАЖЕННЯ ВІД КРИМУ ТА РОСІЇ
– Куди їхати, ми одразу знали. У березні в Німеччину виїхала наша донька, там живуть наші друзі. Вирішили їхати через Крим, бо через Херсонську область у напрямку Запорізької або Миколаївської областей не було «зелених коридорів». Тим паче вже декілька знайомих поїхали з Генічеська саме через Крим.
Жінка розповіла, що виїхати вдалося лише з другої спроби.
– На КПВВ «Чонгар» був великий затор, автомобілі довго не пропускали. Іншим разом на кордоні з Кримом прикордонники та співробітники ФСБ затримали чоловіка на 8 годин. Там знаходяться «фільтраційні» табори, де перевіряють документи, ставлять питання, перевіряють телефон.
Відчуття від поїздки були дуже змішані, каже жінка.
– Проїжджаючи Крим, бачили багато військової техніки, усюди намальовані букви «V» та «Z», плакати з військовою пропагандою, звучали воєнні пісні. Нині ця територія мало схожа на курортний регіон. У Краснодарському краї ситуація змінюється кардинально. Мені здається, що вони взагалі не знають, що таке війна. Але багато людей вірять, що в Україні йде якась «спецоперація» і нас «звільняють від нацистів, які захопили владу».
Особливе враження, розповідає українка, від Липецької та Псковської області.
– Чорні села з чорними хатами - ось що мені запам’яталося найбільше. Спочатку мені здавалося, що люди там не живуть, але згодом побачила, що там є люди. Раніше думала, що такі села бувають тільки в казках. Проїхавши велику частину Росії, зробила висновок, що частина країни ніби залишилася у ХІХ сторіччі.
«БАГАТО БІЖЕНЦІВ З ХЕРСОНЩИНИ ТА ХАРКОВА»
При перетині кордону з Латвією родину затримали майже на всю ніч.
– Забрали документи, а чоловіка - до «фільтраційного» табору. Уже зовсім інше ставлення було з боку латвійських прикордонників. Надавали допомогу в усьому: з документами, у побутових питаннях, швидше намагалися всіх пропустити. Та й люди тут посміхаються одне одному.
У Латвії майже на кордоні є волонтерський центр, розповіла геничанка. За її словами, там надають допомогу, є місця для ночівлі, можна отримати їжу та одяг. Подібні центри є і в Німеччині.
– Наразі ми живемо у своїх друзів, бо ще не отримуємо соціальної допомоги. Тільки нещодавно подали документи. Вони нам виділили кімнату, а сам будинок я називаю гуртожитком, адже тут постійно проживає близько 10 переселенців з України. Взагалі в місті Фельберт федеральної землі Північна Рейн-Вестфалія проживає близько 800 українських біженців. Багато людей з Харкова та Херсонської області, а ось кияни потроху починають повертатися.
У Німеччині родина допомагає іншим українцям облаштовувати житло, перевозити речі, збирати меблі, волонтерять у місцевій церкві, де був створений центр допомоги українцям.
– Тут зустріла сирійців, які виїхали зі своєї країни, коли в них почалася війна. Деякі з них одразу переїхали в Україну, а коли на нас напала Росія, вони поїхали далі в Європу та оселилися в Німеччині. Та ось за час перебування в Україні вони змогли вивчити українську мову, а тут уже вчать німецьку.
«ПОВЕРНЕМОСЯ І ВІДБУДУЄМО УКРАЇНУ»
Жителька Генічеська каже, що як тільки буде безпечно, її родина одразу повернеться до Генічеська.
– Дуже сподіваємося, що наше місто якнайшвидше визволять. Навіть коли я була вдома й коли було дуже важко все сприймати, я подумала, що коли війна закінчиться, поїду допомагати відбудовувати Харків. У мене немає будівельної спеціальності, але я можу фарбувати, прибирати, клеїти шпалери, варити їжу будівельникам. Усе закінчиться, і ми відбудуємо нашу Україну. Я знаю, які там руйнування, я знаю, що багато сіл і містечок Херсонщини зруйновано. Але ми повернемося і докладемо руки до відбудови країни.
Тэги: