Ігаль Левін, офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик, розповів Радіо НВ, що контрнаступ України на Півдні, у напрямку Херсона — фактично може означати кінець російського вторгнення.
- Я хотів би поговорити з вами про те, що багато представників українських силових структур називали серпень переломним для ходу війни. Про це говорив і голова ГУР Кирило Буданов, і міністр оборони Олексій Резніков. Сьогодні у нас 1 серпня, зрозуміло, ситуація дуже динамічна. Як ви вважаєте, що ми можемо прогнозувати з огляду на те, що маємо зараз? Давайте безпосередньо пройдемося по наших фронтах, можливо, варто почати саме з півдня.
- Ми бачимо, що Росія вирішила боротися за південь, вони туди стягують ті незначні сил, які вони мають, зокрема перекидають із Донбасу, з півдня. Вони розмазують свої сили таким тонким шаром на всіх напрямках. Боротьба буде, вони вирішили не залишати Херсон, не йти, а битися за нього. Чим це все закінчиться — подивимося у серпні-вересні.
- Ви кажете «ті незначні сили». А про які ті незначні сили ми можемо говорити, небагато — це скільки?
- Вони туди перекидають частини, це сотні одиниць техніки, але це часто техніка, по-перше, логістична, у них усе дуже погано з логістикою, вони перекидають туди від тракторів, екскаваторів до різних водовозів, бензовозів тощо. По-друге, треба розуміти, що всі ті частини, які туди перекидають, батальйонно-тактичні групи і т. д., це пошарпані частини, не повнокровні. Коли ви чуєте «прибули два батальйони», це не батальйони по 600 осіб. Це може бути і 300 людей. Це стосується решти, інших частин теж. Усього, кажуть, угруповання оцінюють у 5 тисяч осіб, яке розміщене на правому березі. І туди, певне, зараз перекинуто ще в районі, можливо, від 5 до 10 тисяч. Це не ті сили, якими можна кудись наступати, але це ті сили, за допомогою яких можна намагатись утримувати. Тобто вони вирішили таки боротися. Головне питання тут не в кількості техніки, а в тому, чи вони можуть налагодити постачання.
- Антонівський міст вони ж намагаються, здається, лагодити.
- Так, вони латають Антонівський міст і не тільки його, питання тут у тому, чи зможуть вони налагодити безперебійне постачання. Це найголовніше, а не те, скільки солдатів вони ще перекинуть, плюс-мінус тисяча не має значення, тому що якщо у вас не працює постачання або працює дуже погано, то кількість солдатів не має значення.
- Як ви вважаєте, ті експерти, які припускали, що росіяни можуть зробити жест доброї волі і піти з Херсона, у тому сенсі, що вони відрізані від постачання, вони були наївними?
- Ні, не наївними. Дивіться, війна — це постійно туман війни, у вас є величезне поле незвіданого, ви не знаєте, як будуть розвиватися події. Приблизно так само, як і з островом Зміїний, ніхто не припускав, що вони так одразу підуть, думали, що вони чіплятимуться за цей острів. Як і ситуація під Києвом. До речі, тут важливий момент: так, вони перекидають, але це все не відкидає ситуації, якщо станеться якийсь перелом і ситуація стане для них нестерпною з військового погляду, вони можуть усе це відкотити назад. Не треба розглядати це все як абсолютне, що якщо вони зараз туди перекинуть, не знаю, 500 одиниць техніки (знову ж таки повторю, це не танки, а всіляка зокрема логістична техніка), так от, якщо вони перекинули туди кілька сотень одиниць техніки, це не означає, що все пропало. По-перше, почнімо з того, що Україна теж перекидає, свої сили організує, надходить озброєння. По-друге, будь-які бої, битви — це динамічний захід, не гра в одні ворота.
Часто, коли кажуть, що Росія щось стягує, це ніби гра в одні ворота. Усе, пиши пропало, зараз вони кудись підуть, не знаю, на Запоріжжя чи Кривий Ріг, знову на Миколаїв, жах і жах. Ні, це, звичайно ж, не так, це просто спроба втримати південь. Вони розуміють, що втрата півдня буде початком розвалу взагалі всієї їхньої кампанії в Україні. Це ключ, грубо кажучи, я про це вже говорив у минулому ефірі у вас теж, що південь — це ключ і вони чудово це розуміють. Якщо я це розумію на своєму рівні, російські генерали це чудово розуміють, і західні аналітики розуміють, у Генштабі України це розуміють також.
- Чи можемо ми прогнозувати, що росіяни [у Херсоні, Новій Каховці] почнуть робити те, що робили в інших містах, їх просто знищувати? Я зараз не хочу лякати аудиторію, просто хочеться зрозуміти, чи є можливість звільняти ці міста таким чином, аби цих руйнувань не було? Тому що, наприклад, коли представники влади Нової Каховки говорять про те, що коли виносить шибки вибуховою хвилею, жителі радіють, я думаю, що це трошки перебільшення.
- У сучасній війні ви не можете убезпечити населення цілком, сучасна війна якраз, особливо повномасштабна війна такого масштабу, характеризується тим, що торкається і цивільного населення теж. Я багато разів про це говорив, що вам потрібно намагатися залишити потенційну зону бойових дій. Якщо війна підходить до вашого міста, не потрібно сподіватися на якісь правила війни, на те, що армія Росії або армія України тощо, узагалі не потрібно сподіватися. Залишайте, робіть усе. Краще жити в злиднях, утратити майно, але живим залишитися. Тому уникнути жертв абсолютно неможливо в принципі, але можна їх максимально мінімізувати, такі можливості є. Наприклад, ви блокуєте міста, блокуєте там гарнізон і ставите їм ультиматум здатися.
Це відбувається не відразу, може статися за місяць-два, навіть пів року, але рано чи пізно будь-який гарнізон здасться. Жоден гарнізон, паралізований і відрізаний, не може бути вічно всередині міста, якщо ви не поспішайте. Якщо ви поспішаєте, вам потрібно закінчити війну через місяць, наприклад, тоді так, вам доводиться воювати за місто, це дуже складно і важко, призводить до його руйнувань. Ми бачимо, що Росія поспішала в тому ж Маріуполі, добре знаємо, чому вона поспішала, і ми бачимо, до чого це призвело. І в принципі вся їхня тактика випаленої землі артилерією повністю, перетворюючи на місячний ландшафт, а потім займають руїни. Так от, якщо Україні важливо мінімізувати жертви своїх громадян, то міста можна блокувати і після цього чекати на капітуляцію гарнізону, який рано чи пізно здасться.
- Закінчуючи тему тимчасово окупованого півдня України, була ця новина, що окупанти встановили вздовж Антонівського мосту якісь радіолокаційні відбивачі, щоб уберегтися від ударів із боку ЗСУ. Ці радіолокаційні відбивачі — що це таке? Ми багато говоримо про те, що ударами HIMARSів по Антонівському мосту Україна дискредитувала російську систему ППО. Ці відбивачі на щось впливають?
- Ні, не впливають. Що означає дискредитувала? Це реактивні снаряди МРЛС. Вони багато чого говорили, ні-ні, це неможливо. Ви можете збити крилаті ракети, які за фактом маленькі літаки, але реактивний снаряд МРЛС ви збити не можете. Є системи, які потенційно можуть збивати такі штуки, але не С-300 і С-400, їх не для цього розраховували і робили. Росія не має можливості збити ці снаряди. Плюс їх випускають дуже багато. Навіть якщо ми гіпотетично зараз уявляємо, що вони можуть збити один-два, ну три, п’ять, ну шість, їх випускають багато, іноді десятками. HIMARS, нагадаю, це шість, два HIMARS — 12, збільшується кількість. HIMARS працюють не поодинці, а групами. Їх ніяк зупинити і збити неможливо, тому це все, мені здається, робиться для свого заспокоєння. Плюс HIMARS дуже розпіарили, про нього багато говорять, але адже там не тільки HIMARS працював, там і активно-реактивними снарядами обстрілювали, високоточними. Це взагалі снаряди, не ракети. І іншою зброєю, в України ж не лише HIMARS, не лише ними уражають всі ці об'єкти.
- Ще хочеться трохи поговорити про харківський напрямок, там також з’явилася інформація про те, що вони туди підтягують резерви. Чи ми знаємо, що це за резерви? І знову, якщо ми умовно говоримо, що серпень може чи міг би стати переломним, що ми можемо побачити, що можемо прогнозувати там?
- Росія розганяє наступ під Харковом, який вона готує, це логічно, очевидно. Вони хочуть, щоб Україна теж розтягнула всі свої сили. У вас на війні важлива ініціатива, ініціатива завжди в руках того, хто наступає. Тому їм важливо, щоб Україна не мала ініціативи в руках. Вони намагаються показати: дивіться, ми угруповання у Криму насичуємо, під Херсон перекидаємо, на запорізькому напрямку перекидаємо. А ще ми під Бахмутом продовжуємо перти в лоба, і, до речі, ви їх там успішно знищуєте, вони знову величезними втратами займають половину села, утратами техніки та людей. Наразі ще й Харків. І, як і раніше, розганяється тема з Білоруссю. Їхня ідея, задум, щоб Україна розтягувала, тому вони, природно, наганяють галасу, що наступатимуть і на півдні на Миколаїв, і на Харків наступатимуть.
- Це теж психологічна операція, той факт, що ми з вами про це говоримо, що ця інформація весь час з’являється, мусується зокрема в українських медіа.
- Це не зовсім психологічна операція, психологічна операція — це дещо інше. Це проста військова хитрість. Адже у вас як відбувається? Це фундамент, базис військової думки, у вас може бути тільки одне основне зусилля, інші зусилля вторинні. І ваша мета — обдурити ворога, щоб він думав, що ви будете атакувати там, де А, а ви будете атакувати там, де Б. Це абетка фактично. Їхня ідея саме створювати весь цей інформаційний шум. Це не зовсім психологічна операція. Психологічні операції націлені на рядовий склад і громадян, а це саме компетенція командувачів високого рівня, починаючи від полковників, генерали, Генеральний штаб тощо. Загалом військовий геній, вважається, талановитий воєначальник, коли він уміє передбачати ходи ворога, як він битиме, і зрозуміти, де дійсно буде основний удар.
Знову ж таки, зараз просто гіпотетично, я не кажу, що саме так. Росія каже, що ми зараз ударимо на Донбасі, дотиснути Донецьку область, ударимо під Харковом, захопити Харків, ударимо знову на Київ та вдаримо знову по Миколаєву, щоб вийти до Одеси. Припустимо, вони заявили. Усе це заявляють, і всі це транслюють, повторюють. І розвідка Британії це транслює, і Інститут вивчення війни все це повторюють, транслюють. І всі думають: жах який, Росія скрізь хоче наступати. Генштаб розуміє, що Росія не має сил наступати всюди, тим більше, до речі, вони на південь перекидають сили з Донбасу, тобто там послаблюють свої ділянки. Україна має успіхи на ізюмському напрямку, там трохи ми їх відкинули і просунулися. Про що це каже? По-перше, ізюмське угруповання не в найкращому стані, а по-друге, що вони забрали звідти сили. Так ось військовий геній у тому, щоб зрозуміти, де тут блеф, де вторинні ділянки, а де основна.
Що таке вторинні ділянки? Тому що вони справді можуть розпочати наступ на харківському напрямку, усе по-серйозному, з артилерією, танки поїдуть, піхота наступатиме. Але це не основне зусилля, а саме зв’язувальне, відволікальне, щоб ми думали, що вони наступають на Харків. Причому можна провернути це так, що здаватиметься, що справді зараз армада йде на Харків. Або можуть розпочати на кордоні Білорусі якісь провокації, спецназ, стрілянина, щоб думали, що ось усе, зараз армія Білорусі підключається, і туди Генштаб терміново перекинув якісь частини, послабивши інші ділянки. А насправді, удар буде зовсім в іншому місці. Те, що я зараз озвучую, — це найбільший базис військової думки, який вивчають у всіх навчалках, військових академіях, офіцерських школах світу і далі, військового мистецтва, оперативного мистецтва. І те, що я зараз бачу, що Росія скрізь розганяє ці свої чутки, саме, мабуть, із метою заплутати Україну, щоб Генштаб не розумів і не знав, де концентрувати свої сили.
Найголовніша складність війни, особливо такого масштабу — ви не можете бути сильними скрізь, це просто треба розуміти. А якщо ви не можете бути сильними скрізь, значить, неминуче десь будете слабкими, а значить, неминуче туди може вдарити ворог.
- А чим ситуація відрізняється від 24 лютого в тому сенсі, що там теж Росія наступала скрізь і ми пам’ятаємо, що скільки їх там було, 150 тисяч чи 120, я зараз можу помилятися. Чим ситуація 24 лютого відрізняється від ситуації 1 серпня?
- Вона відрізняється тим, що там думали провернути кримський сценарій, наскоком, швидко зайняти Україну, зокрема Київ мав упасти, точно так само, як Херсон. Локальні бої місцевого значення, швидко вриваються колони досередини міста, займають, знищують СБУ, штаби. Обезголовлюють уряд, повертають Януковича, ставлять і так далі. Відкочують Україну у 2013 нібито, ось як вона була, підпорядковуючи Росії. Це більше як операція, з військового погляду це була дурість, у них колони без прикриття, як на параді, включно з Росгвардією, рухалися повним маршем. Під києвом ТРО-шники, які не мали бойового досвіду, розвалювали, палили російські регулярні частини. І саме багато в чому вийшло погано те, що вони скрізь свої зусилля однаково застосували, не сконцентрувавшись на одній ділянці.
- Зараз, коли, як ви кажете, вони розмазують у різних напрямках свої резерви, яких там не так багато, посилаючись на ваші слова, вони пошарпані, як ви сказали, у чому тут різниця?
- Різниця в тому, що зараз вони воюють, у них розгорнуті порядки, вони намагаються воювати, прикривати фланги, у них командувачі з’явилися, нарешті, уже не перший місяць, які командують. Тобто вони все це, як і раніше, не називають війною, але принаймні намагаються воювати. Різниця в тому, що вони просто намагатимуться утримати південь, для них ключ — це південь. І вони розуміють, що, дивіться, давайте говоритимемо так: Харків вони не можуть тими силами взяти, навіть якщо почнуть наступ, навіть якщо в теорії можуть десь. то відкинути наші війська, захопити село чи два. Але Харків вони не оточать і не захоплять, це факт, у них просто немає для цього сил, хоч би що вони там починали. Захопити цілком Донецьку область, вийти до кордонів, тими силами, які зараз мають після розмазування, — вони теж не мають цієї можливості. Висунутися до Миколаєва, оточити Миколаїв, форсувати там річку, вирушити до Одеси — вони не мають сил. Тобто, у них на це все немає сил. Про що це каже? Вони перекидають частини на південь для того, щоби південь утримати, щоб Херсон не був блокований і, до речі, Мелітополь, про нього часто забувають, теж не треба забувати, важливе вузлове місто.
Ми бачимо, що вони саме під Мелітополем тасують свої частини, бо по них Україна постійно завдає ударів. Вони їх відводять із позицій, учора це було чи позавчора, на інші позиції, щоб їх не знищували. Про що це говорить? Це говорить про те, що наші сили там працюють. Резюмую: у них немає сил, аби провернути якийсь великий, крупний наступ, ударити десь, але в них є сили, як вони вважають, думають, бо ми поки що цього нічого не знаємо, щоб утримувати те, що вони захопили. Плюс намагаються десь постійно промацувати порядки українців, промацують наш фронт у тій же Донецькій області, десь, де наші дадуть слабину, відступлять чи щось таке.
- Ще є така тема, зростання рівня жорстокості. Зрозуміло, що такі речі відбуваються на всіх теренах, які окупує Росія. І те, що сталося в Оленівці, масове вбивство українських військовополонених, і те відео, яке з’являлося, і ще запекліші обстріли Миколаєва, Харкова, Нікополя, Краматорська й інших міст. Це знак чого, на вашу думку, що це символізує?
- Я про це вже багато разів говорив, вони це робили в Чечні, коли у них були «каральні операції». Це робилося тоді з метою розізлити чеченців, аби вони не брали в полон російських солдатів, тому що в Першій чеченській війні вони масово здавалися, російські призовники масово здавалися чеченцям, чеченці їх не вбивали, не чіпали, відправляли їх назад до Москви, надававши тумаків. Дзвонили їхнім матерям, казали, «що ці хлопчики тут забули?». І армія просто здавалася, не воювала. Потім розігнали всю цю тему з ісламістами, ріжуть голови, ось це все плюс нанесли удари по Грозному, по селах, улаштували терор мирному населенню. Чеченці були дуже озлоблені і почали справді вбивати, страшно вбивати російських солдатів. Знову ж таки російська пропаганда все це розкрутила ще більше, і коли почалася друга кампанія, другий виток війни, уже не так поспішали здаватися в полон російські солдати, вони билися. Фактично боєздатність армії була створена на страху, на жорстокості.
Нині вони розуміють, що є місця, де ситуації у них важкі та хиткі, знову ж таки правий берег Дніпра, де у нас Херсон. Там ситуація для них неоднозначна, не така стабільна, скажімо так. Це не ситуація під Харковом, де ви можете відійти назад, а у вас за спиною величезний тил у вигляді Росії. Припустимо, у них під Харковом буде якийсь зовсім провальний варіант і Україна їх цілком відкидає, виходить на свої кордони і все, війська просто відходять, розбігшись, посипавшись, назад до Росії, і їх можна зібрати. А під Херсоном у них ситуація зовсім не така, якщо завтра, наприклад, Україна якось масштабніше реалізує своє озброєння, знищуватимуть мости, логістичні артерії, переправи перестануть працювати — у вас величезна кількість людей залишається блокованою або частково блокованою, а це потенціал для тисяч людей, контингенту, який може здатися, бути потенційними бранцями.
І вони цього бояться, звичайно ж, Генштаб, тому їхня ідея розізлити, підняти градус цієї війни, ужесточити, щоб, з одного боку, українці не хотіли брати їх у полон і так само влаштовували якісь показові страти, око за око, зуб за зуб. З іншого боку, щоб солдати ЗС РФ боялися здаватися в полон і боялися, навіть якщо у них немає мотивації. Треба не забувати, що зараз набрані всі ці добровольці в Росії, за 200 або 300 тисяч рублів їх там беруть.
- Так-так, там цікавий момент, що дуже багато йдуть саме [віком] 50+ людей.
- От-от, хотів сказати, усі ці батальйони, так звані Тигр, із нацменів, вони з усієї Росії зібрали. Це люди, у яких єдина мотивація: це люди злиденних [верств], із якихось сіл, глибинки, селищ, якихось бідних депресивних районів, для яких ці 200 чи 300 тисяч рублів — великі гроші. І зрозуміло, що якщо запахне смаженим, а це не якісь великі воїни, вони одразу здадуться. Обираючи між тим, аби померти чи здатися, звичайно ж, вони здадуться, тому що вони йдуть просто підзаробити ці нещасні 200 чи 300 тисяч рублів. Тому командування у Росії чудово це розуміє, вони цього бояться, розуміють, що це не ВДВ-шники-контрактники, яких покришили в Ірпені, Бучі, Гостомелі.
Найкращі, кадрові, регулярні частини ЗС РФ, які були знищені або дуже пошарпані в перші місяці війни. А це в нас зовсім інший контингент, зовсім інші люди, як ви сказали, 55+, це люди без якоїсь спеціальної підготовки, буквально базові речі будуть. Це люди з дуже поганим ФІЗО. Це люди, які мають сім'ї, дітей, які живуть бідно і їм є що втрачати. Це люди, у яких мотивація — це лише гроші, цих 200−300 тисяч рублів. І це не якісь справді фанатики, як «вагнерівці». Вони заробляють гроші і плюс військова справа їм подобається, убивати, катувати, брати участь у бойових діях. Намагатися якось їх обробляти психологічно, бо туди вже йдуть ті, хто чудово розуміє, що це і які тут втрати, які небезпеки. Те, що тебе можуть кинути і забудуть, тебе можуть убити і ніхто не згадає, вони теж чудово розуміють, що «вагнерівців» не потрібно обробляти.
А ось весь третій корпус, який вони зараз у Росії формують із цих усіх, батальйон Тигр та інші батальйони — це зовсім інші люди з зовсім іншою мотивацією, і їм потрібно справді якийсь допінг зараз дати, щоб у них не було мотивації здаватися в полон українцям.
- З'явилася новина, що посол України в Британії Вадим Пристайко повідомив, що Лондон незабаром надасть Україні кілька військових кораблів. Це вже зовсім щось несподіване, ми говорили про авіацію чи далекобійні ракети, а що змінять для нас військові кораблі?
- Чому несподівано, про це йшлося, у захопленому Маріуполі британці навіть почали будувати свою інфраструктуру, яка зараз, мабуть, зруйнована чи захоплена. Це не несподівано. Більше того, не просто передадуть, а вже ведеться підготовка моряків, про це заявлялося. А в нас війна рано чи пізно буде закінчена, і потрібно буде далі відбудовувати і флот серед іншого. Ідеться не про те, що ці кораблі вам завтра передадуть і десь поставлять.
Так, незабаром — це може бути восени, наприклад. Ситуація кардинально змінюється. Якщо у нас кілька місяців тому на повному серйозі чекали висадки в Бессарабії та Одесі, потім ми звільнили острів Зміїний, а ракети змусили російський флот відійти на бази, а деякі навіть перемістилися ще далі, з Криму саме на бази самої Росії. Мала статися така ситуація, що південь і Херсон буде блоковано й звільнено, тоді це можливість, катери, тральники чи патрульні катери, кораблі надходитимуть до оновленого нового флоту України. Адже ми знаємо, що Британія ще до початку повномасштабної війни взяла на себе зобов’язання щодо оновлення українського флоту, вони не відійшли від цієї обіцянки. Усі чудово бачили, що Україна за три дні не впала і вона не впаде, залишиться такою, як була, із тим урядом, який обирали люди. Тому всі замовлення продовжують працювати. До речі, щодо кораблів, корвети Ада в Туреччині продовжують будувати для України.
- Тобто, теж дотримуються обіцянки.
- Турки ж не сказали, дивіться, там війна з Росією, у них купа всяких підводних човнів і крейсерів, ми закриваємо цей проєкт, і більше корветів Ада не буде. Ні, все сплачено, все роблять. Також із Британією, ці кораблі просто ще обіцяли 2021 року, ну ось обіцянки дотримуються, готують моряків. Завтра Росія сяде підписувати якийсь ганебний документ з Україною, де на умовах України будуть продиктовані подальші повоєнні реалії, і якраз уже готуватимуть кораблі до спуску на воду та передачі Україні з тієї ж Туреччини, Британії, і моряки вже будуть готові, які зараз проходять підготовку.
Тэги: