РедакторСьогодні, 26 квітня, в Україні вшановують пам’ять ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Саме у цей день, 33 роки тому, на атомній електростанції проходило планове відключення реактора, що тривало 20 секунд. На перший погляд це здавалося звичайною перевіркою електрообладнання, однак через різкий стрибок напруги стався хімічний вибух. У результаті, в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів.
Ця страшна подія розділила життя мешканців Північної частини країни на до та після. Тисячі людей були евакуйовані в інші регіони, де мали починати життя з чистого аркуша.
Аби ліквідувати вибух на ЧАЕС, було зібрано допоміжну команду, до якої увійшли льотчики, рятувальники та пожежники зі всієї України. Група умовно була розподілена на дві частини: одна працювала у самому пеклі – біля реактора, інша збирали та перевозила людей. Про херсонців-ліквідаторів та їх діяльність розповів журналісту сайту «Гривна» голова Херсонської обласної організації інвалідів Союзу Чорнобиль України Ігор Попов.
«Випадок на ЧАЕС не пройшов безслідно для ліквідаторів та мешканців. У кожної третьої особи було діагностовано рак або інше тяжке захворювання. Більшість отримали опіки, несумісні з життям, тому покидали нас. На 1 січня 2006 року в Херсонській області було зафіксовано 8806 чорнобильців, а вже у цьому році – 5769. Ліквідаторів з них всього 1908 осіб»,- розповів Ігор Григорович.
Варто зазначити, що херсонці виконували найнебезпечніші роботи. Першим, хто став учасником ліквідації був Віктор Кібенок – начальник пожежного розрахунку міста Прип’ять. Він піднявся на дах четвертого енергоблоку й успішно впорався за 55 хвилин, загасивши пожежу. Наразі його немає серед живих, проте у рідному селищі Іванівка, що на Херсонщині, його пам’ятають.
Та реактор продовжував горіти і хімічні речовини поступово розносилися навколо. У той момент було прийнято рішення видзвонити на підмогу вертолітний загін Херсонщини, який мав глушити реактор, шляхом викиду з висоти 200 метрів спеціальних матеріалів: свинець, бор, глину, пісок та інше. Всього під час аварії вилетіло 18 екіпажів, вони здійснювали по 10-11 вильотів на день.
Як розповіли льотчики-ліквідатори з Херсона: «Завдання то ми виконали, але остаточного результату не було. Вдалося ліквідувати небезпеку вибуху, проте атмосфера продовжувала наповнюватися мільйонами радіоактивних частинок. Пізніше ми намагалися розв’язувати цю проблему, заливши на реактор 200 тонн бетону, та все без результату».
Щохвилини приймалися все більше колосальні рішення, аби запобігти масштабної трагедії. У травні будувався саркофаг і одночасно бурили свердловини, щоб відкопати воду у котловані. Ці роботи виконувала бригада Шабатіна.
За декілька днів до закриття реакційного даху, херсонці очищали їх. Головним завдання було за 45-60 секунд схопити шматок графітової кладки, яка знаходилася на даху і скидати звідти. Це завдання вони виконували 29 вересня 1986 року. На момент виконання вони були одягнені у спеціальні костюми, проте це не дуже врятувало їх.
Тому десять тих херсонців, які залишилися живими, за виконання особливо тяжких робіт, отримали Всеукраїнську премію.
На яку допомогу нараз можуть розраховувати чорнобильці?
5 липня 2018 року до Президії України надійшла значна кількість листів з проханням підвищити державні виплати інвалідам Чорнобиля та жінкам, чоловіки яких були загинули під час ліквідації. Уже цього року було створено Міністерство Ветеранів. До Херсона приїздила представник Міністерства та запевнила, що бере під своє керівництво усі питання стосовно чорнобильців.
За розповідями одного з ліквідаторів, який мешкає у Скадовську, він отримує мінімальну допомогу – 1497 гривень. Тому коли насправді буде оцінена тяжка праця – невідомо. Наразі ліквідатори вимушені дякувати за мінімальні виплати та одноразову допомогу у розмірі від 300 до 1000 гривень.
Марина Поліщук
