Ян Ярчук
Через спеку у Херсоні жовтіє та сохне листя на деревах.
Серпень скоро закінчується, але літня спека не відпускає місто.
***
Таке враження, що росіян нові захоплені території цікавлять набагато більше втрачених власних.
Ще й скажуть щось типу «та подавіться тим Курськом, ми проте у вас кілька областей забрали, а ви тепер спробуйте, як це важко, чужу землю контролювати». От щось таке і придумають.
***
Херсон тепер місто контрастів. Тут тобі квіти, а поряд – наслідки прильотів. Це зараз так біля відомого кафе «Літо»…
***
Великі гострі та важкі уламки знаходять херсонці аж за 150-200 метрів після нещодавних обстрілів Дніпровського району.
***
Тільки херсонці знають, що у кавуна є душа, і що вона прекрасна, солодка, соковита, і як язик без кісточок.
***
Херсонцям, що скучили за рідним містом. Земля цього року щедра на врожай інжиру, персиків, слив, арбузів, динь… Коли пригощають фруктою з Антонівки, прибережної зони, Воєнки, там де кожен другий будинок понівечений війною дивуюсь, як все це виросло, стигло, щоб нас радувати…
***
Кожен день зараз дуже тяжкий, але сьогодні було найтяжче. Багато поколінь навчалося в нашій школі. Скільки вона випустила гарних випускників. А як ми раділи, коли в нашій Антонівці збудували унікальну Зелену школу, яка була одна єдина на всю Україну. Але сьогодні ворог безпощадно знищив все. Просто серце розривається від того, що зараз відбувається. Ми обов’язково маємо вистояти. Ми обов’язково все відбудуємо.
Храбан Діана
