Марина Поліщук
Херсон – це найсмачніші кавуни, плавні Дніпра, Азовське і Чорне море, Джарилгач і Асканія Нова, тут наше коріння, наша земля. Це степове повітря з присмаком моря! Студентські роки, народження сина, друзі! Найкраще місце на землі!
***
Херсон – символ незламності, це неймовірно сміливі люди, які заявили про свою волю бути з Україною на весь світ, не дивлячись на окупацію, відсутність зв’язку, танки окупантів….Це хоробрі мешканці, що “партизанили”, здавали позиції орків, допомагали ЗСУ попри переслідування, репресії, терор. Це люди з великим серцем, готові прийти на допомогу, саджати квіти під звуки вибухів; які блискавично прибирають наслідки прильотів і вірять, всім серцем і душею вірять в ЗСУ і ПЕРЕМОГУ!
***
Мусимо говорити, що все добре, бо все одно, хто не пережив подібне, не зрозуміє. Хтось поспівчуває, а дехто каже: як же вони дістали, ці переселенці….А що Херсон там, ну звільнили ж…
І таке інше. Тому маємо триматися, підтримувати один одного.
***
Окупанти продовжують використовувати напівстворений «добровольчий» батальйон імені Маргелова для пропагандистських цілей та мілітаризації дітей на тимчасово окупованих територіях Херсонщини.
Днями представники цього «зібрання» провели заняття з антитерору для дітей
Вчергове росіяни наголошують на тому, що тимчасово окуповані території піддаються терору від «українських нацистів». А пояснити, що армія іншої країни робить на українських територіях, чому вона прийшла зі зброєю на танках, зайняла територію і впроваджує свої закони і правила так і не може. Від чого «звільняють» дітей, які народилися в незалежній країні, розмовляють українською або суржиком, бачать куди і звідки «летить» – залишається питанням без відповіді тих, кого дійсно весь світ визнає терористами.
***
Зараз нарвусь на хейт, але мені здається, що спортсмени світового та державного рівня, артисти цирку, артисти академічних театрів та кіно точно повинні отримати бронь від мобілізації.
Вони – штучні. З них всіх і бригаду не нашкребеш, але це таланти, який якщо є то він надбання всієї нації і його треба зберегти.
***
У Херсоні звичайні речі, події, місця набувають особливого змісту через близькість до фронту.
В будь-який момент з лівого берега Дніпра може прилетіти щось смертоносне.
На футбольному майданчику грають хлопці. А за сто метрів від них видно сліди від Градів. За двісті метрів – два шахеди рознесли в грудки навчальний заклад.
***
Коли ми кажемо, що у Херсоні є умовно безпечний район, то це дуже УМОВНО. Бо в сусідній двір пару тижнів тому знову прилетів Град. Сьогодні про нього нагадують понівечені дерева, вдруге вибиті вікна в будинку та ями на асфальті, в якій хтось загубив іграшку.
***
Все пізнається у порівнянні. Зараз весь той треш здається за щастя:
“Херсон карантинний. 9 квітня 2020 року, 10:45. Світить сонечко, свіже повітря. Набережна порожня, лише пара молодят роблять селфі на фоні порожнечі. Ресторани і кафе зачинені. Люди сидять “по норах”, загнані туди примусово урядом. Тому парки пусті. Після трьох тижнів карантину дехто зі знайомих скаржиться на біль у суглобах. 17 тисяч гривень на прогулянку нема, бо нема навіть 25 гривень на одноразову маску. Працездатна сім’я доїдає кредитний ліміт… Автомобілі їздять, ходять поодинокі перехожі та поліцейські патрулі. По троє. В масках. Проїхала поливальна машина, обдаючи дорогу струменем якоїсь рідини. Принюхався. В повітрі стоїть запах дезрочину і надії, що прорвемось. Може й не всі, але хтось точно прорветься…”
Дарина Лапіна
