Марина Поліщук
В садочку вже персики розквітають, а бджілок ще нема. Та й абрикоси вже вовсю квітнуть. От чи буде врожай – питання. Так хочеться херсонських абрикос.
***
OSB-вікна, укриття, габіони, патріотичні графіті, проукраїнська символіка, постійні ремонтні роботи та ліквідація наслідків ворожих обстрілів, змінені війною пейзажі прифронтового Херсона.
***
Поспілкувалися з подругою з Олешок. Нас війна порозкидала, але намагаємося тримати одна одну в полі зору і підтримувати зв’язочок.
Говорили про спільних знайомих, про тих, хто досі виживає в окупації. І знову наче підніжка. Люди, які позиціювали себе, як патріоти України, виявилися пліснявою. І від цього дуже неприємно, бо навіть разом з декими допомагали ЗСУ.
А от людина, яку ми вважали ледь не сепаратистом, виявляється з перших днів пішла добровольцем і воює на гарячих ділянках фронту. Отаке буває. Шок і …почуття поваги.
Війна оголює нутро кожної людини.
***
Є в Херсоні вулиці з “холодними” назвами. Вулиця Арктична та декілька Арктичних провулків. Може варто поміняти на Антарктичний? – каже один. Бо в Україні на Антарктиді є станція, а в Арктиці нема. Не треба – каже другий. Краще ми в Арктиці відкриємо свою станцію, ніж вулиці перейменовувати.
***
Это фото не из зоопарка. Это Херсон, детка. Фазаны расплодились и живут по полной в городе. Вот этот вот штрих мало того, что живет возле Лебединого озера, он уже подпускает человека на расстояние фотовыстрела. Они и раньше жили в городе – на кладбище, вдоль железки, а вот теперь в центр переселились. И перестали боятся людей. Скоро можно будет на них батон крошить.
***
Цікаві дні проживаємо: бурхливі, хоча й одночасно ми завмерли, як ті горобці, чекаючі куди ж поверне стихія. Але це окрема повість)
***
Новина: в Херсоні проспект Кутузова перейменовано на честь Шухевича.
Українці в соціальних мережах:
“не пройшло й тридцять років”,
“де вони були раніше?”,
“пізно!”
“А херсонці знають, що Шухевич розмовляв українською?”
“Ви бачили той проспект?”
Капєц.
Ян Ярчук
