
“Я нізащо не виїду з Херсона, бо пережила в ньому найстрашніше -окупацію. А коли поряд наші – ані на крок не зрушу !”. Так сказав мій “Заратустра” – моя мама, якій сьогодні виповнилося 80… Ось такий незламний стрижень маю у своєму генетичному коді!
***
В нас фронтове місто.
Стріляють.
Прилетіти може всюди.
Але є такі людішкі котрі виганяють з будинків наших військових і заважають їм захищати наше місто.
Бояться що прилетить.
Це як ще до вторгнення один дорослий и розумний чоловік мені сказав – ну вони ж не будуть стріляти по цивільним…
Ми хочемо щоб нас не здали, але воюють нехай десь там?
Подалі?
***
Собака пошуковець, після того як знайшла в Одесі під завалами загиблих, трирічну дитину, лягла, заплакала.
***
Сьогодні в Тернополі зустрів незламного та сильного духом д. Гришу, Григорий Янченко, який у свої майже 77 років продовжує збирати донати на дрони для ЗСУ в багатьох містах України. Він робив це і в окупованому Херсоні під українські патріотичні пісні.
***
Сидимо, пʼємо чайок, дивимося у вікно (добре, що є вікно, і що є чайок) і розмірковуємо. – Новий, бляха, дім. Тільки збудували. Навіть ніхто і пожити не встиг. – Поверх знесли як голову відрізали. – Все одно краще ніж у жилий будинок влучання. – У всьому можна знайти позитив.
***
Легенда 90-х та центр тяжіння усього ХБК –знаменитий “Нептун” давно переживає непрості часи. Зараз він нагадує закинутий поганський храм у джунглях. Дерева, ліани, не вистачає тільки мавп. А ще у місті повно людей які памʼятають “баночне” пиво – пиво, яке пили в Нептуні, Девятці, Холодильнику, Кавказі з півлітрових банок з-під кабачкової ікри.
***
Під час війни, щоб не впасти у безодню ненависті, тримайтесь за любов до своїх рідних.