Марина Поліщук
Багато обстрілів Херсона…. Багато дзвінків, як ви….Живу, працюю, і тримаюся.. Іноді не знаю, за що…
***
У нас, херсонців, дууже змінились пріоритети та цінності. Ми радіємо, що просто прокинулись та звичайним дрібничкам.
***
Бувають моменти, коли лячно навіть телефонувати знайомим в Херсон, щоб не почути страшні новини… А потім телефонуєш і чуєш, що живі, працюють, чекають. І дивуєшся.
***
Якби це було етично, виклала би сюди коротеньке відео знайомої, як її 8-річний синочок вчиться грати на фортепіано. В центрі Херсона, який щодня обстрілюють.
Або іншої знайомої, яка продовжує розводити елітних прекрасних собак, гуляє з ними по небезпечних вулицях и так щіро радіє, спостерігаючи, як вони ростуть.
Життя, як квітка з під асфальту, все одно перемагає, ламає смерть.
***
Вже в перші дні повномасштабного в Херсоні виник продуктовий дефіцит. Пам’ятаю, як раділа двом “дубовим” хлібинкам, які вдалося роздобути. Потім буде окупація Херсона. Я пробула в ній 4,5 місяці. Вражень вистачить на все життя. Уявляю, як тим людям, що пережили захоплення міста з першого дня і до останнього. І як там лівому берегу – вже 2 роки в полоні…
***
Сьогодні 72-й День міста Нової Каховки!
Незважаючи на важкі випробування, які випали на долю міста, Нова Каховка залишається місцем сильних та незалежних людей.
Попри все — ми разом і ми сильні! Віримо в перемогу та звільнення всіх тимчасово окупованих територій!
***
У нас 8 місяців показали хто ким є, а зараз той хто швидко тікав стали принцами втікачами…
***
У одному кримському місті школярі старших класів збирають у батьків підписи за створення пам’ятника Радянському Союзу. На відмову підписати реагують мляво.
Ян Ярчук
