Марина Поліщук
Щодо розстрілів росіянами полонених. А пам’ятаєте, був міф про “честь” російського офіцера? Його нав’язував, до речі, як не дивно і радянський кінематограф, естрада.
Так от, російське імперське минуле ховалося століттями у мильній бульбашці пропаганди. Усе просякнуто брехнею.
Оті всі “офіцери, офіцери” – пісні і фільми, все – гівно.
***
А хто мені може пояснити, як розуміти вислів: «перевести економіку України на військові рейки»? Що це конкретно означає для різних галузей, конкретних підприємств і окремих громадян?
***
Невигадана історія з Херсона. В під’їзді залишилось дві бабусі. Одна каже – Петрівна, давай побілимо бордюр. – Та де ж ми зараз звьоздку візьмемо, Семенівна? Ну не хочеш білити, то давай пофарбуємо. В мене є синя краска. – О, а в мене жовта. От так от став бордюр синьо-жовтий.
***
Не хотіла про це писати вчора, але й «не помітити» не можу.
Електричка Варшава – Хелм заповнена українками з дітьми. Поспішають на київський потяг. З чемоданами, собаками, повертаються додому чи їдуть провідати хати і родичів.
Російська мова ріже вухо і серце. Не витримую, запитую в двох юнок, от що спонукає їх навіть в роковини повномасштабного вторгнення, коли на цвинтарях алеї могил їх загиблих ровесників, говорити мовою ворога?
«Ми розмовляємо суржиком»- випалює одна. Та розмовляйте, мова- – жива, вона розвивається й народжує нові слова і вирази, її діалекти і регіональні особливості створюють неповторний колорит емоційної, красивої, сучасної української. Якщо не говорити нехай не ідеальною українською, ніколи не опануєш вишукану літературну.
Зиркнули на мене злобно. Але перейшли на українську. Й, до речі, не на суржик, а норму.
***
Будь ласка, зробіть паузу, не обговорюйте сьогодні кількість загиблих.
Подумайте про те що ви хочете написати. Подумайте чи коректно це. Подумайте, чи шкодить це. Подумайте, про тих хто загинув.
Подумайте. Не жонглюйте цифрами, не гадайте.
Ви обговорюєте загиблих. Тих, хто поліг за кожного з нас.
Будь ласка, майте трохи поваги.
***
Минулого року в Україні народилося понад 187 тисяч дітей – це найменший показник за час незалежності.
Ян Ярчук
