Редактор
Поверталася з вечірнього етеру. Машина різала фарами густу темряву міста. Я ладна була б пожертвувати ясними й рясними зорями, що їх видно, бо ліхтарі не горять, аби бачити більше вікон. Вікон, що горять. Вікон, за якими дзвенять ложками кухні, сміються діти, пахне смаженю картоплею. Для зірок є ліс в Олешках, море в Лазурці, поле між Новою Каховкою й Малокаховкою… Ми їхали і бачили у небі далекі сполохи. Хотілося сховатися й не думати про те, що це за сяйво. Я дивилася на мій нічний Херсон і говорила з ним. Я часто це роблю. “Люблю тебе, мій рідний. Хочу обійняти, захистити, прикрасити. Люблю тепло. Постарайся хоч трохи поспати…”
***
Ну, вот, “подарки” с оккупированного Левобережья, продолжают сыпаться на мирных жителей Херсонщины.
Вчера, по подлому (а они, похоже, не могут действовать иначе), в 4:30 утра, первая в мире армия ублюдков, вновь шарахнула “высоко-точными) ракетами по мирным домам поселка. К счастью, обошлось без погибших и пострадавших, но есть повреждения домов в частном секторе.
Взрывной волной, у нас вынесло не закрытые деревянными щитами, стекла на веранде и в подсобном помещении. Соседям досталось больше…
Лишний раз убедился, в эффективности проклеивания стекол скотчем, в разных направлениях. В этом случае осколки стекла не разлетаются и становятся менее опасными.
***
З розвитком технологій маніпулятори все частіше в соціальних мережах використовують штучний інтелект.
***
Житлові сертифікати, якими «заманюють» окупанти, дають дві «привілегії»:
1)ви отримуєте нове житло;
2)ви більше не претендуєте на житло, що було у власності до цього.
Вже з кількох населених пунктів тимчасово окупованої Херсонщини люди передають однакові дослівні фрази від окупантів «ну ви ж полічілі сертифікат на новоє жильйо, значит дом здесь больше не ваш».
Одразу пригадуються слова про «безкоштовний сир і мишоловку».
***
Мені 21, ганьба, а не Євробачення, зняли Залужного, призначили Сирського з батьками-путіноїдами, за що звільнили, раз дали Героя, – і ці люди хотіли вибори в Дії.
Коротко 6 днів в одному реченні.
***
21. Я ще навчаюся, думаю, що бути журналістом-це круто і на це треба вчитися). Тим часом в в ішому місті мій ровесник вже грає в КВН, а на росії обирають нового президента.
І якби мені сказали, що я стану свідком двох революцій, що потім наші сусіди присвоять собі Крим і Донбас, що потім наші люди оберуть того хлопця президентом, що потім буде повномасштабна війна, ще потужніша, ніж та, про яку розповідала мені бабуля, що я з трьома дітьми буду тікати з окупації, що я буду жити в хаті брата свого однокурсника, що моє місто і область будуть бомбити з усіх видів існуючої зброї, що будуть гинути мирні люди і молоді красиві хлопці, яким 21 і трохи більше, що я вже ніколи не побуваю у місцях, які люблю, що цьому не буде ні кінця, ні краю… я б не повірила. Бо це брєд.
Марина Поліщук
Храбан Діана
