Марина Поліщук
Ранок настав, прокинулись, уже добре. Хоча ніч була страшна. До артилерійських обстрілів і градів ще й шахеди додались. Постраждалих багато, але, здається поранені тільки, з них 4 діток.
***
Я все-таки дивився прес-конференцію президента Зеленського, хоча і не хотів.
Блін, йому дійсно страшено важко впоратись з тою халепою, в яку ми всі разом вляпались. Йому реально не вистачає потужних людей в команді, бо їх просто нема в Україні, ми їх не виростили за тридцять років незалежності, якщо чесно. В нас дійсно нема необхідних коштів, зброї і недостаньо війська, щоб швидко загорнути в гівн@ смердючу росію. І та західна допомога, яку нам обіцяли, не надійшла в повному обсязі – це теж правда. Я йому щиро співчуваю.
Але ж він взявся за керування державою, то має або впоратись, або визнати, що це не його справа і не його шлях.
***
Будь-яке узагальнення таїть у собі неправду. Але нема нічого страшнішого, ніж узагальнення під час війни, коли люди починають масово мислити категоріями «свої» і «вороги».
Природа війни – ненависть. Адже будь-яка війна – це зовнішній, фізичний прояв одного з головних людських гріхів.
Бережіть своє серце від духу ненависті.
Роблячи добру справу, не можна дозволити собі, щоб у наш розум і почуття проникали ненависть і злоба.
Бережімо і цінуймо один одного
***
Картинка дня. Однією рукою відправляю грант на компі, другою тримаю мобілу, розмовляю з сестрою з Денверу, яка вищить у трубку, щоб виїжджала, а їй бубню, що у мене “утреннікі”, тобто роботи до фіга, а за вікном жужжать шахеди, наші їх збивають ружжом, виють машини і собаки… ну я не знаю, що ще може бути…
***
моя приятелька каже: заїдай стрес, бо жирна кукуха гірше улітає
***
И тревожно, и забавно, и весело, и страшно: сегодня ночью моя Ирина «чатилась» с коллегами-учителями, а так же с подругами, родными знакомыми. И все, без исключения, почти всю ночь горячо молились Богу – даже неверующие. Всё-таки, беспрерывно летающие шахеды и сбрасывающие на дома и автомобили взрывчатку – явление весьма убедительное – несопоставимо эффективнее сотен наших проповедников.
***
Мета ворожих обстрілів Херсонщини — це проведення системного терору.
Як ми бачимо, цілями залишаються переважно житлова забудова, медичні та навчальні заклади, обʼєкти критичної інфраструктури. Тобто російська армія переслідує не безпосередньо військові цілі, а намагається завдати як можна більше шкоди мирному населенню.
Це помста росії за незламність та патріотизм херсонців, намагання «зламати» населення, не дати відновити повноцінну життєдіяльність звільнених громад.
Ця тактика є одним з елементів загального плану примушення до «миру» через цивільне населення України. Звичайно, миру на умовах москви.
Храбан Діана
