Марина Поліщук
Сьогодні затрималася на роботі, і йшла додому вже у вечері, в темряві через парк. То три рази, було діло, падала обличчям в листя. Бо неприємненько, коли над тобою пролітає артснаряд і бє десь трохи далі в центрі. А коли це гради на серію в 20+ ракеток, які падають десь зовсім неподалік, це ще неприємніше.
А зараз надодаток вимкнули світло…
З плюсів: добре видно красивучий млечний шлях і взагалі зіркоу.
І ще, тримайте позитивчик.
У Херсоні набирає популярність новий вид мистецтва: розмальовування заколочених вікон) Такі душевні роботи сьогодні побачила)
***
Населений пункт Кринки практично знищений, а на правому березі окупанти знищують й Веселе та Козацьке.
***
Я знаю, прийде час, і усі вони вмиватимуться не водою! Вони вмиватимуться сльозами!! Черговий обстріл Херсона, серед поранених шестирічна дитина…
***
Прочитати про поранення у Херсоні трирічної дитини. Я не знаю, які саме причини змушують маму дитини залишатися у місті, але й не знаю, що ж є важливіше за життя дітей.
Вчора мені розповіли історію. Волонтери поселяли сім’ю чоловіка зі сходу України. Там зараз повний … Так от, при виїзді він дуже просив виїжджати свою маму та сім’ю брата, де двійко дітей. Мама категорично відмовилася виїжджати, тому і син змушений був залишитися з сім’єю, бо ж не кидати матір. Усі вмовляння старшого сина ігнорувалися. Недавно мамця вийшла до магазину, а в цей час цапська ракета вдарила у будинок. Вся сім’я загинула. Брат, дружина і обоє діток. Тоді сама подзвонила, що таки їде. Він зустрів, влаштував і поїхав у друге місто. Зараз з нею не спілкується.
Як їй тепер живеться, знаючи, що за її лядської впертості загинули рідні? І це на все життя.
Скільки таких знаю по Олешках і Херсону. Сидять старі і тримають в заручниках своїх дітей в онуків.
Ні в якому разі не беруся когось судити. Доля сама розпорядиться, але як потім з цим жити?!
***
Були часи, коли дитячі книжки продавалися у Херсоні щодня …
Коли це все вернеться?
***
Після серйозного прильоту вирубилось світло. Херсончики мої, ви як? Заморозити нас хочуть
***
Коли фотографувала ресторан “Ангел”, з-за угла прямісінько виїхала патрульна машина. Мене перевірили і сказали, щоб нічого стрьомного не фотографувала. І відпустили, звісно. Я ж своя. Короче, раз на сто рік вирішила пофотографувати і одразу поліція. Висновок один – поліція не спить і бдить в обидва ока. Фотку не пришлю.
Дарина Лапіна
Ян Ярчук
