Марина Поліщук
Коли за ніч не надходило звернень до медичних закладів щодо потерпілих від ворожих обстрілів – це добрий початок дня. Доброго ранку, Херсонщино! Ми стали ще на один день ближчими до нашої перемоги!
***
Гамірна була ніч, зараз бахкаючий ранок. Ходжу по дворі. Наші, не економлячі, насипають їхнім. Мозок, хоч і з запізненням, реагує на кожен бах: ” Це наші, це наші, це наші!”. А серце не розуміє і підстрибує від жаху, йому не поясниш. І адреналін підвищується з кожним бахом, йому теж не зрозуміло, він працює від інстинктів. І піджилки трясуться, їм не поясниш. Мабуть поки треба перечекати, навряд така прогулянка корисна для здоров’я
***
Чому хтось хоче додому, а хтось радий, що виїхав назавжди?
Якщо відкинути патріотичний пафос (нікому не потрібний і здебільшого фальшивий), то залишиться єдина істина: комусь дома було гарно, а комусь погано. От і все. І нема в цьому питанні правильного і неправильного, бо все просто – хтось був дома щасливий, а хтось – ні.
Я багато де побував і в світі, і в Україні. Я багато чого бачив. Я захоплювався Римом і Соренто, Стамбулом і курортами Туреччини, Лондоном і Яремчею, Краковом і Львовом, Одесою і Прагою, Несебром і маленькими старовинними містечками Угорщини. Але моїй душі не було так гарно ніде, як на тому клаптику землі, де мій дім.
Тому я хочу жити тільки там, бо гармонія душі – то для мене важливіше, ніж будь-яка сучасна інфраструктура сервісу і розваг.
Я хочу додому і я туди поїду, як тільки наші звільнять лівий берег Дніпра. Це точно!
***
Херсон запам’ятався як найбільш україномовне місто півдня, порожнє та з махновцями на автомийці.
Ну, і зустріч Нового року під градами на площі Свободи, свист снарядів над головою час від часу та розворот над будинком нашої сушки забути буде важко. А ще репортера-японця, який в традиціях своєї культури, склавши долоні, кланявся і дякував робітникам військової адміністрації. І двох колоритних дідуганів з The Guardian, які звикли працювати без диктофонів, а просто записували нотатки в блокнот, обклеєний наліпками в українських кольорах. Так і хотілося визирнути за вікно кав’ярні, перевірити, чи їхні Harley-Davidson на місці:)
Ми возили з собою гору снаряги, фільмували наслідки обстрілів, розмінування, життя цивільних у Херсоні, знайомилися з прекрасними людьми, набули досвід проживання в приватному будинку (з вирощуванням кабачків, маринуванням шампіньйонів та підгодовуванням херсонських котів, так) і ще багато чого, про що після перемоги.
Є незавершені проєкти, ще побачимося!
***
Українську фехтувальницю Ольгу Харлан дискваліфікували через те, що вона не потиснула руку росіянці після того, як перемогла її на турнірі чемпіонату світу. Пишаємось Ольгою!
Ян Ярчук
