Тим, хто не живе в окупованому місті, дуже важко навіть уявити через який щоденний треш нам доводиться проходити. Щоб не збожеволіти я переконую себе, що це просто кіно, якийсь затяжний серіал, який вже так набрид, але його ніяк не можна переключити. І ти змушений дивитись його далі…

***

Вирішили зайти випити кави. Чомусь попали у заклад, в якому полюбляють вечеряти російські військові.
Зарулили четверо, під’їхали на Уралі. І далі картина наступна: ми п’ємо свою каву, за декілька столиків від нас окупанти їдять піцу… і цей відеоряд доповнює чудовий музичний супровід: спочатку «Стефанія», потім «Ой, у лузі червона калина…».
До речі, українські пісні у закладі зазвучали якраз з появою тут російських військових.
І ти сидиш, втомлено підперши голову, і в голові лунає «Боже, який сюрррр»:)

***

Вот времена настали. Сходил на рынок, нашел помидоры подешевле, купил крыжовник, хлеб, масло, зефир и печенье и доволен, самое главное на рынке не повязали. А раньше пицца, бургеры и все мало и все не то. Друзья говорят это старость.

***

Область шокована цинізмом росіян, які вранці завдали удару по базару у Чорнобаївці. Загинули мирні жителі. Дуже тяжка ситуація у населених пунктах Бериславського і Каховського районів. Постійні бої, мародерство, катастрофа з ліками. Ніяких коридорів не було й немає.

***

Важко бути українцем з Херсона. Трохи чорного гумору розказали.
– не виїхав з окупації – знайдуться ті, хто назвуть колаборантом.
– виїхав з окупації – зрадив рідне місто
– виїхав за межі України – втік.
– лишився в Україні – є варіанти різні.

***

А я бачив Херсон. Розумію, це сон. Я додому іду, і ніяк не дійду. Я не можу знайти свого дому. А я втратив свій дім, а я втратив свій сон, а я втратив Херсон. А воно ж так болить, так в душі клекотить, пече так немов всесвіт горить. Але знаю, прокинусь колись до світанку, за вікном спить Херсон і це зовсім не сон. Мій Херсон.

***

Опір херсонців не залишається непоміченим. Щодня у місті з’являються листівки, українські прапори. Вулиці міста фарбують у синьо-жовті кольори.
Пофарбували і нещодавно встановлені борди про ніби-то “російську” історію міста, вчергове переконуючи всіх: Херсон – це Україна!

***

Побачити, як й у мирні часи, так и тепер, можна різне. Я спостерігала й за тим, як дівча заграє із самі знаєте ким. Хіхікає. Хоча, може, то нервове, я знаю?) Й бачила, як іншій дівчині вивернули при обшуку усю сумку…
Бачила сумні очі тих, кого задовбала ця стихійна торгівля. Й тих, хто у цій стихії, наче рибка у воді.