У селах Миколаївської області, які з передової переходять до другої лінії оборони, найчастіше не залишається жодного вцілілого будинку. В одному з таких населених пунктів росіяни розбили школу, пошту, медичну амбулаторію, відремонтований клуб, магазини та житло. Кореспондентка ТСН поїхала в це село, розташоване на межі двох областей.
Це останнє село на кордоні з Херсонською областю та перше село Миколаївщини, яке побачило російські танки під час повномасштабного вторгнення. Наразі воно зруйноване майже повністю. Тут мешкало 900 осіб – тепер не буде й пів сотні. Ніде працювати та власне жити теж нема де.
«Досить довгий час це селище було на нулі, тривали масовані бомбардування. Росіяни стріляли з усього, що було, зокрема, застосували зенітно-ракетну систему С-300», - розповідає голова територіальної громади Олег Пилипенко.
Саме російська протиповітряна ракета С-300 і розвалила будинок, по руїнах якого ходить Олег Пилипенко, голова місцевої громади.
«Тут була чотирикімнатна квартира, яку ми готували для сімейного лікаря - повністю відремонтовано. Росіяни вважали, що це суперважливий об'єкт і витратили дуже дорогу ракету на знищення цього всього», - зазначає Пилипенко.
Ракет та снарядів по селу не шкодували – наприклад, знищили «стратегічний» сільський клуб. Сюди ходили на дискотеки, концерти, спектаклі. У цьому клубі встигли відсвяткувати Новий рік та вже готувалися до 8 березня, але цей день був уже в окупації, тож, звісно, не святкували. За лаштунками ще можна побачити український прапор, який пережив окупацію і досі висить тут.
Світлана мешкає в селі останні 15 років. Вона переїхала сюди, щоб працювати на пошті, але будівля пошти тепер розбита. Не підлягає ремонту й будівля колишньої амбулаторії – медичних закладів на цій території майже не лишилося.
Будівля амбулаторії. Усі фото - скріншоти з відео
«У такому стані практично всі заклади в громаді. На сьогоднішній день лише 2 амбулаторії працюють у звичайному режимі», – розповідає голова громади.
У місцевій школі навчалися пів сотні дітей, їхня баскетбольна команда навіть перемогла в юніорському турнірі.
«Росіяни кілька разів потрапили артилерійськими снарядами в школу, і зараз будівля фактично не підлягає ремонту», – каже Пилипенко.
Шкільний спортзал
Люди в селі наразі живуть виключно в підвалах. У радянські часи це було військове містечко, яке навіть на картах не позначали. З того часу тут залишилося багато бомбосховищ, і тепер вони стали в нагоді.
Тетяна та син поставили намети – створили ілюзію окремого житла в темному підвальному приміщенні. Насправді жінка більше переживає не за своє зруйноване житло та навіть не за своє життя. Її старший син у полоні в окупантів – від початку весни немає звісток. Родичі залишилися тільки в Росії, але не те що їхати до них, а й говорити нема про що.
У бомбосховищі живуть дві родини – підготувалися до зими, поставили буржуйку, зробили затишок – наскільки це можливо. З дому забрали навіть газову плиту й щодня печуть пиріжки.
У таких селах – де було дуже голосно, а зараз стало тихіше – з'являється надія, що Херсонська область таки буде звільнена. Питання, що ми побачимо в наших звільнених селах?
Тэги: