Дмитро Комаров пройшов Другу світову війну, служив 6 років прикордонником на території України. У свої 98 років він був змушений тікати з родиною із Херсонщини від російських окупантів. Свою історію ветеран розповів «Суспільному».
Перші дні повномасштабної війни в Україні Дмитро Комаров жив у селі Посад-Покровське, що розташоване в Херсонській області на межі з Миколаївщиною.
Чоловік пригадує, як бомбили його рідне селище та як змушений був ховатися в холодному підвалі.
«У селі я жив у дочки. Там літали літаки, розбили її будинок. У неї окремий будиночок був, де все було красиво. Усе знищили, розбомбили. Оголошували, що треба їхати звідти, там солдати вже з'явилися. Ми до цього кілька ночей спали в підвалі, холодно було, погано», — розповідає ветеран.
Російські ракети розбомбили будинок дочки Дмитра Комарова - Галини Ропи
Будинок пана Дмитра та його дочки Галини розбомбили російські військові, знищили також усе домогосподарство.
«Потім довелося виїхати, бо дуже близько почали бомбардувати. Біля нас, прямо метрів 50, скинули снаряд, і ми почали боятися. І тільки нас вивезли, як другого ж дня вибухнув снаряд у дворі. Повибивало вікна, шибки летіли через мою кімнату. То я, напевно, уже й не встала б там, якби нас не забрали. Дуже багато снарядів випало в садок мій, сарай згорів повністю», — говорить Галина Ропа.
Будинок Галини Ропи після обстрілу
Пан Дмитро брав участь у бойових діях під час Другої світової війни.
«У Другій світовій я служив до кінця. 1949 року демобілізувався. На фронті я був майже два роки, а потім був у кавалерії», — згадує Дмитро Комаров.
Галина розповідає, що батько досі повірити не може, що російська армія знищує український народ.
Дмитро Комаров разом із донькою Галиною. Фото: Єлизавета Кротик/Суспільне Миколаїв
Путін хоче створити єдину державу, утім у нього нічого не вийде, каже ветеран. Тому що українці — вільний народ.
«Путін хоче зробити одну державу, щоб підкорялися їй, заборонити українську мову й таке інше. Але ми всі українці, хоч ми й говоримо так, змішаною мовою: українською, російською. Але молодь, звичайно, буде правильно говорити. Ми хочемо самостійно жити, не хочемо ми підкорятися нікому. Україна – золота країна», — додає ветеран.
Тэги: