Корів вирізали ще до війни, городів у переважній більшості немає через дорогу воду, а на заробітки треба їхати просто під обстріли. Так нині живуть, точніше - виживають, люди в окупованих населених пунктах Нижньосірогозької громади.
Про 5 місяців в умовах окупації виданню «Нижні Сірогози.City» розповіли місцеві, які з різних об'єктивних причин - хворі родичі, маленькі діти, господарство - не можуть евакуюватися у безпечне місце.
ЛЮДИ ПІВ РОКУ БЕЗ ГРОШЕЙ ТА РОБОТИ
- Чи є в селах робота? - поцікавилися на початку розмови.
- Яка робота? На окупантів працювати? Все стоїть. Працюють деякі магазини, агропідприємства та фермери. Та це все приватний бізнес.
Городи жителі громади у переважній більшості не саджають. Це пов'язано з відсутністю у цій місцевості достатньої кількості води та її дорожнечею. Тут її викачують з глибини 100-120 метрів. До того ж вона дуже мінералізована. А водойм немає.
Зазначимо, у Нижніх Сірогозах від 1 березня куб води коштує понад 70 грн, де 32 грн - це вартість води, а 39,30 грн - послуга водовідведення.
До війни люди, щоб прогодувати свої родини, їздили на сезонні роботи в Каховський район. Збирали полуницю, огірки, помідори та цибулю. А також місцеві агропідприємства та сільгосптовариства набирали працівників.
- Є кілька бригад, які їздили цього року в Бериславський район на полуницю, а зараз на помідори. Але їх мало. Кажуть, що дуже гучно, обстріли поряд.
ПОГОЛІВ'Я КОРІВ МІСЦЕВІ ВИРІЗАЛИ ЩЕ ДО ВІЙНИ, БО НЕВИГІДНО
Основним же видом заробітку на Сірогозщині до останнього часу були доходи від здачі молока. Але ще перед війною корів люди поздавали, бо не вигідно утримувати.
- Корів ще до війни, протягом останніх 2-3 років здавали на м'ясо. Адже гроші від здачі молока не покривали витрати на корми, лікування тощо. Крім того, худобу в багатьох селах стало ніде випасати, пасовища розпаювали. А на прив'язному утриманні корова дуже дорого обходиться. А ще тарифи на воду підняли й у кого немає лічильника, то платити треба за кожну голову, а це дорого.
Тож у селах, де донедавна тримали по 600 корів, нині залишилося не більше 100 голів. Утім, залишаються сім'ї, які й досі живуть за гроші від здачі молока. Зараз лише одне підприємство - Веселівський молокозавод - збирає молоко у населення. Молоковоз їздить по селах 1 чи 2 рази на тиждень.
ФЕРМЕРИ ЗЕРНОМ РОЗРАХУВАЛИСЯ ЗА ОРЕНДУ ЗЕМЕЛЬНИХ ПАЇВ, А ЛЮДИ КУПИЛИ ПТИЦЮ
Більшість же жителів Нижньосірогозької громади мусять крутитися, хто як може або вміє. Щоб допомогти людям, цьогоріч місцеві фермери запропонували зерно за зниженими цінами, в рахунок орендної плати за паї.
- Люди тримають невелике підсобне господарство, навесні активно купували птицю, поросят і телят, бо фермери і агровиробники запропонували наперед розрахуватися за земельні паї - зерном. Тож набрали зерна, щоб взяти птицю на яйце та м'ясо і якусь худобину.
Хоча в попередні роки вигідніше було купити готове м'ясо, бо зерно було дороге.
«ПОВЕРНУЛИСЯ В 90-ТІ РОКИ. МАГАЗИН – У КОЖНОМУ БУДИНКУ»
Від початку окупації багато жителів Нижньосірогозької громади почали торгувати. Одні продають власну продукцію - молоко, масло, сир, яйця, м'ясо. Інші пропонують придбати курчат, качат, гусенят, козенят.
- Продають також бензин, дизпаливо. Багато хто торгує сигаретами. З Великої Лепетихи та Генічеська привозять рибу на продаж. Повернулися в 90-ті роки. Магазин - у кожному будинку.
Крім того, товари везуть з Нової Каховки та Мелітополя і перепродають. Ще багато людей торгують ліками. Привозять з Криму й Запоріжжя. Ціни різні. Оголошення люди публікують у місцевих групах.
- За час війни створили для торгівлі багато груп у вайбері, фейсбуці і телеграмі. У кожному населеному пункті по кілька місцевих груп. Такий собі онлайн ринок. Дуже зручно. Привезли новий товар в магазин - власник кидає фото і ціну. Тобто не потрібно бігати і шукати, що тобі треба. Ти чітко знаєш, що та де продають і за якою ціною.
АБО ГОТІВКА У МІНЯЛ, АБО ДЕПОЗИТ У МАГАЗИНІ
З готівкою в Нижніх Сірогозах, як і скрізь на окупованих територіях, дуже складно. Адже банки не працюють, гроші в банкомати ніхто не завозить.
- Є місцеві міняли. За свої послуги беруть плюс 10-15% від суми, яку хочеш зняти. Іноді й більше. Тож більшість розрахунків банківськими картками. Але термінали не працюють.
Утім, вигадливі українці знайшли вихід.
- Оскільки населені пункти невеликі й всі один одного знають, то алгоритм такий: береш номер картки власника магазину, через Приват24 чи мобільний Ощад скидаєш на його рахунок, наприклад, 2 тисячі гривень, а потім поступово вибираєш цю суму товаром.
Тэги: