Недоступна швидка допомога та лікування під тиском - як працює медицина на окупованій Херсонщині

Медичне обслуговування населення на окупованих територіях півдня України наразі перебуває в критичному стані. Багато лікарів, медсестер та інших працівників галузі не покинули робочі місця і щодня здійснюють свій подвиг, рятуючи життя людей.

Проте чимдалі ситуація стає все складнішою, перш за все через нестачу медикаментів, також через відсутність нормального зв'язку на зайнятих загарбниками територіях. Неможливість своєчасно викликати швидку допомогу в критичній ситуації все частіше коштує життя комусь із жителів Херсонщини, «Гривна.UA» повідомляла про такі випадки.

Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко нещодавно в інтерв'ю «Українській правді» розповів про ситуацію з викликом швидкої на Херсонщині.

«На жаль, нещодавно окупанти втрутилися в роботу нашої централі 103 і почали впроваджувати свої телефони в Херсонській області. Коли ти в Україні набираєш "103", то потрапляєш на диспетчерський пункт, який розуміє, де ти, і направляє до тебе швидку. Але тепер вони відключили нашу централь 103».

Тож тепер у жителів області все менше варіантів, щоб викликати медичну допомогу. Але вони все одно є - у херсонських пабліках нещодавно розповсюдили інформацію від лікарів, як викликати швидку:

«Інформація для мешканців Херсона: викликати швидку можна за номером 42-77-25 із стаціонарного телефона; +7(990)00-14-527 та 103 із телефона з російською сім картою; по Viber +38(095)277-39-03. Інших варіантів на цей час немає».

Як же загалом справляються медики на окупованій Херсонщині?

Свою історію розповів «Суспільному» лікар-хірург Віталій Грудецький, який понад 11 років працював у Херсонській обласній лікарні. 24 лютого він саме заступив на чергування. Після цього три дні без перерв оперував поранених у лікарні.

У перші дні війни надходили люди з кульовими пораненнями та вибуховими травмами. Місць вистачало, бо одразу виписали всіх, хто не потребував медичного догляду.

«Перші дні ми працювали у режимі нон-стоп: швидка постійно привозила поранених людей», — говорить хірург.

24 лютого першим пацієнтом Віталія був молодий хлопець з мінно-вибуховою травмою. Його прооперували, хлопець вижив. Під час повітряних тривог частину хворих переводили в підвал, а лежачих пацієнтів опускали нижче рівня вікон. З ними залишались медики.

За словами Віталія, російські військові час від часу навідувалися в лікарню: пропонували адміністрації медикаменти та своїх лікарів. Також привозили своїх поранених — медики змушені були їх оперувати.

«Ніякого спілкування з росіянами взагалі не хотілося. Я механічно виконував роботу, без емоцій. Намагався максимально дистанціюватись від цих пацієнтів», — розповідає Віталій.

На початку березня лікарі почали працювати у довоєнному режимі: вони мали змогу чергуватись. Кількість шпиталізованих пацієнтів відчутно зменшилась, каже Віталій. В перший місяць персонал лікарні залишався у Херсоні та продовжував працювати. Після деокупації Київської області, люди почали масово евакуйовуватися з міста, адже боялись повторення подій у Херсоні.

26 квітня Віталій разом з дружиною виїхав у Чернівці. Зараз він працює в центральній міській лікарні.

Лікарка-гематологиня Римма Александрова до 24 лютого Римма працювала в Херсонській обласній дитячій лікарні, де лікувала онкохворих дітей упродовж 15 років, пише «Суспільне». Після окупації міста у середині квітня Римма була змушена переїхати разом із родиною до Івано-Франківська.

«Уже із середини березня до нас у заклад почали приходити не російські військові, а представники російської влади. Вони пропонували працювати з ними. Позаяк ми цього не хотіли, я поїхала звідти», — пригадує лікарка.

Римма каже, разом з нею тоді виїхали й інші лікарі з онкогематологічного відділення. Також медики з волонтерами допомагали евакуюватися хворим дітям. Через брак медикаментів залишатися в окупованому місті онкохворим пацієнтам було небезпечно. З кожною дитиною з Херсона Римма намагається підтримувати зв'язок.

«Зараз у них все добре. Дуже багато дітей поїхали за кордон. Деякі діти залишилися у Львові — ті, які не дуже важкі і закінчують терапію», — розповідає лікарка.

В Івано-Франківську Римма влаштувалася працювати в обласній дитячій лікарні. Тепер консультує та назначає лікування онкохворим дітям.

Лікарі в Херсоні масово відмовляються співпрацювати з окупаційною владою. Про це повідомив глова правління КримSOS Денис Савченко.

«Наразі є інформація про те, що лікарі оформлюють відпустки або заяви на звільнення, щоб уникнути тиску з боку військових рф», – каже він.

Проте чимало медиків перебувають під величезним тиском окупантів і змушені лікувати їхніх поранених. Щодо вимушеної співпраці лікарів з окупантами на території зайнятих агресором регіонів висловив свою позицію міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко.

«МОЗ не вважає лікарів, які працюють на окупованих територіях, колаборантами. Якщо окупанти кажуть: "Ми вам платимо зарплату, а ви перебуваєте на території закладу", я як міністр охорони здоров’я буду відстоювати, що це не є співпрацею з окупантами. Тому що у медиків немає іншого виходу», — сказав Ляшко.

За його словами, це не стосується випадків, коли медик сам проявляє ініціативу, щоб його призначили керівником, співпрацює з окупантами з політичних мотивів і визнає законність окупації.