Літні брати Ковальови та їхні дружини зі зруйнованого війною села Посад-Покровське на півдні Херсонської області вирішили провести свої останні дні вдома. Так і живуть – серед руїн, без електрики та опалення. Європейське видання RFE/RL (Radio Free Europe/Radio Liberty – Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода) публікує фотоісторію виживання двох родин у зруйнованому селі.
За будинком 80-річного Степана Ковальова та його 79-річної дружини Тетяни в селі Посад-Покровське починаються поля – сьогодні вони перериті траншеями та всіяні слідами від обстрілів. Село, розташоване приблизно за 36 кілометрів на північний захід від міста Херсона на півдні України, було захоплене російськими військами 25 лютого 2022 року – наступного дня після того, як Москва розпочала так звану спеціальну військову операцію (так у Росії офіційно називають широкомасштабне військове вторгнення в Україну).
Незважаючи на масові руйнування в селі та знищені поля, брати Ковальови – Степан (зліва) та його 77-річний брат Володимир – заприсяглися прожити свої останні дні разом із дружинами на своїй землі. Живучи на невисоку державну пенсію, покладаючись на родичів та пожертви у вигляді продуктів харчування від волонтерів, вони розуміють, що їхнє життя не буде легким.
Степан і Тетяна стоять у своїй зруйнованій війною оселі. Чимало будинків у невеликому селі, де до війни проживали приблизно 2300 людей, були зруйновані під час боїв. «Нам – 80 років, ми все життя пропрацювали на одному городі, а тепер чекаємо смерті», – сказав Степан.
Тетяна пригадує, як повернулася до свого зруйнованого дому та виявила, що їхня худоба, зокрема 4 корови, свині та десятки курей, зникла.
До війни Степан і Тетяна обробляли землю – вирощували ячмінь та овочі. Сьогодні поле непридатне для використання через нерозірвані міни та боєприпаси, які залишилися на ньому.
Тетяна – біля входу до посіченого уламками від обстрілів підвалу, де вони зі Степаном наразі живуть.
Освітлений свічками підвал, який побудував їхній покійний син Олександр як склад для продуктів, тепер став їхнім домом.
Володимир Ковальов, брат Степана, живе з родиною та котом в сусідньому будинку. Він, його дружина Тетяна та їхня 21-річна онука Світлана живуть у єдиній кімнаті в будинку, де зберігся дах.
Тетяна пригадує, як у жовтні в її будинок влучив снаряд. «Було багато диму, я нічого не бачила, – розповідає жінка. – Ішов дощ, і частини даху обвалювалися».
Біля зруйнованих будинків братів Ковальових ржавіє підбитий російський танк. Бої поблизу Посад-Покровського посилилися з початком українського контрнаступу, внаслідок якого російські сили було відкинуто за Дніпро.
Володимир ремонтує собачу будку. За його спиною – їхній знищений обстрілами будинок, вікна якого забиті дошками.
Онука Ковальових Світлана має інвалідність. Вона водить корову на пасовище на безпечну частину поля біля їхнього дому.
Повз понівечені війною будівлі Володимир котить велосипед до пункту доставки, де волонтери роздають продуктові набори тим жителям, які все ще залишаються в селі.
Тетяна дивиться у вікно єдиної кімнати свого будинку, над якою вцілів дах. Хоча брати час від часу зустрічаються за чаркою горілки, обидва подружжя здебільшого тримаються відлюдно.
Фото: Nacho Doca/Reuters
