Миколаїв та область усе літо перебувають під масованими обстрілами російських військових. У місті майже постійно лунає тривога та є «прильоти». Чи ховаються миколаївці в укриттях? Чи вистачає їжі та ліків? Чому ті, хто залишається в Миколаєві, не хочуть виїжджати у більш безпечне місто?
Про це кореспондент проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розпитав місцевих жителів, що залишаються в Миколаєві.
«Ходять чутки, що на Миколаїв буде наступ. Але в нас настрій бойовий»
Жителька Миколаєва Людмила Бурштейн пригадує, що в перші дні під час повітряної тривоги люди тікали з вулиць, намагалися знайти укриття. Згодом звикли.
«Спочатку було жахливо. Неприємні відчуття, які важко описати. Розповідали родичам, а вони не могли повірити, що ми так живемо. Наразі ми до цієї ситуації звикли. Чуємо сирени – ховаємося. Але працювати потрібно. Ходимо по магазинах, на роботу. Ніби звичайне життя йде. Зараз уже можуть в цей час (під час тривоги – ред.) навіть з дітьми на вулиці гуляти. Я намагаюся під час тривоги бути в укритті, адже не вгадаєш, куди ракета прилетить».
Жінка каже, що в її будинку є укриття, яке вони з чоловіком відремонтували ще минулого року. Тепер там ховається 18 людей. Уночі, зізнається Людмила, в сховище не спускаються, а сидять у коридорах.
«Останні декілька днів ходять чутки, що на Миколаїв буде наступ (армії РФ – ред.). Але в нас настрій бойовий».
Українські військовослужбовці розвідгрупи їдуть на позиції на передовій у Миколаївській області, 8 серпня 2022 року.
Однією з проблем жителі Миколаєва називають воду – через перебитий водогін. За словами іншої жительки міста, Алевтини, у крані тече зараз технічна вода, а питна – привізна.
«Коли води не стало, то цікава ситуація склалася. Завдяки особливостям місцевості, ми набирали воду з річок і використовували її як технічну воду. А після того, як дали технічну воду в крани, питну воду почали привозити в різні райони міста. А зараз здається, що це найменше горе, яке може бути. Нехай води не буде, але залишаться живі наші мешканці та військові».
Багато хто, кажуть місцеві жителі, згадали про свердловини та почали качати звідти воду.
«Саме 24 лютого – це було несподівано»
Алевтина каже, що із самого початку війни перебуває в місті, нікуди не виїжджає.
«На початку війни було дійсно страшнувато, бо це було несподівано. Я очікувала ще з 2014 року, що Росія не залишить нас у спокої та щось буде. Але саме 24 лютого – це було несподівано, я навіть була трохи шокована. Люди почали виїжджати з міста і тоді постало питання: що я буду робити? Я вирішила, що залишуся в Миколаєві і буду допомагати тим, чим зможу.
Зараз, коли вибухає десь близько, то це природно – злякатися. Далі шок проходить, і ти починаєш далі жити так, як і жив. Одразу намагаєшся дізнатися, де це трапилось, як там наші люди, як мешканці Миколаєва. Хвилююся за всіх жителів України. Розумієш, що ти не один такий, нас таких багато. Але люди тримаються».
За словами Алевтини, багато миколаївців виїхало за кордон або в більш безпечні регіони.
«Людям, які дуже важко все переживають, проблеми зі здоров’ям, краще виїжджати з тих місць, де йдуть активні обстріли. А інші мають залишитися, ходити працювати, за можливості – допомагати ЗСУ».
Жителі Миколаєва після нічного обстрілу 13 серпня виносять розбите скло.
«Стан постійної небезпеки»
Жителька Миколаєва Нателла зазначила, що «багато мешканців Миколаєва не можуть спокійно спати», тому що «підсвідомо чекають, що в них може прилетіти ракета».
«Усі перебувають у збудженому стані і стані постійної небезпеки. Але місто продовжує жити, люди ходять на роботу, ходять в магазини та отримують гуманітарну допомогу. Спілкуючись зі своїми знайомими, знаю, що наразі мало хто з них ходить у бомбосховища, але дотримуються правила «двох стін».
Також місцеві жителі зазначають, що війна дуже позначилася на цінах у магазинах. Нателла каже, що ні в магазинах, ні в аптеках гострого дефіциту немає, але зазначає, що миколаївцям дуже не вистачає херсонських овочів та фруктів.
«Звісно, ми відчуваємо, що раніше за ті самі гроші, що і зараз, можна було купити більше продуктів. Звісно, коли продукти привозили з Херсонської області, усе було набагато дешевше. Але незабаром ми його звільнимо і все знову з’явиться».
Попри постійні обстріли та страх, жителі Миколаєва впевнені, що перемога буде за Україною.
«Усі чекають перемоги, як мінімум, у моєму оточенні. Хочуть беззастережно і щоб цього ніколи більше не трапилося. У мене онука вивезли, тому для мене перемога – це ще і можливість знову побачити його».
Тэги: