Як працює Білозерська лікарня під час війни

Рятувати життя під щоденними обстрілами, не маючи можливості перепочити й відновитись від власних травм, отриманих внаслідок ворожих атак. Так немає бути, але це жахлива реальність, у якій змушені працювати співробітники Білозерської лікарні. Попри системний ворожий терор вони залишаються у селищі й допомагають своїм пацієнтам.

Про те, як нині працює медичний заклад у обстрілюваній Білозерці, які проблеми має, та чи забезпечений всім необхідним для допомоги пацієнтам «Гривні» розповіла директорка КНП «Білозерська лікарня» Наталя Гринчук.

Люди приходять до нас ночувати, їм так спокійніше…

До великої війни лікарня мала декілька корпусів. Окремо розміщувалась і поліклініка. Однак наразі всі працюють в одній будівлі.

«Тепер у нас все в одній будівлі – на першому поверсі та в підвалі. До нас «переїхала» навіть поліклініка, яка раніше знаходилась взагалі за іншою адресою. Зараз її колишнє приміщення зруйноване», – говорить Наталія Вікторівна.

Лікарка зазначає, що за останні тижні ворог значно посилив обстріли селища й наразі ситуація критична:

«Останні тижні ворожі обстріли значно посилились. Якщо порівнювати з минулим роком, то тоді ще більш-менш було. А зараз ситуація критична. Всіх співробітників ми розвозимо нашою машиною по домівках. Розвозимо по черзі, декількома групами, щоб люди не ходили пішки по дорозі, бо дрони полюють абсолютно на всіх».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «По нас летить все, що тільки можна»: начальник Білозерської СВА – про ситуацію у громаді

У таких безжальних умовах Білозерська лікарня у нещадно обстрілюваному селищі наразі є не лише медзакладом, де можна отримати кваліфіковану допомогу. Нині для місцевих жителів це й ще безпечне місце, прилисток, який дає надію на порятунок життя. З посиленням ворожих атак люди почали приходити ночувати у підвал лікарні.

«Пускаємо людей ночувати у підвал, він наразі як укриття. Ті, хто живе ближче до лікарні, їм страшно. З настанням ночі вони приходять до нас і ночують, їм так трохи спокійніше. Кожного дня це в середньому до 10 людей. А коли обстріли посилюються, то приходить ще більше. У нас там все обладнано, є ліжка», – ділиться Наталя Гринчук.

Простіше сказати, які лікарі ще є

За словами директорки Білозерської лікарні, наразі медзаклад у матеріальному плані забезпечений всім необхідним, зокрема медикаментами, перев’язувальними матеріалами. Також заклад має генератори на випадки відключення електрики. Чого дійсно бракує – медичних працівників. На запитання: «Яких саме спеціалістів не вистачає?» Наталя Вікторівна сумно говорить: «Простіше буде назвати тих, хто в нас ще є»… За її словами, у відсотковому співвідношенні лікарня має дефіцит кадрів на рівні понад 60%.

«На зараз у нас дев’ять лікарів: анестезіолог, невропатолог, два хірурги, педіатр (він же у нас і терапевт), стоматолог, рентгенлаборант лікар, який нас знімки описує, і клінічний лаборант. Ще ендокринолог з поліклініки. І також у нас працює епідеміолог, але не знаходиться тут, він приїжджає.

І переважна більшість з них – це пенсіонери, яким вже далеко за 70. І велика їм шана і подяка, що вони працюють, що не кинули лікарню і залишаються! Бо без них лікарня вже не працювала би», – наголосила Наталя Гринчук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я приріс серцем до Білозерки і своїх пацієнтів»: історія лікаря, який рятує людей у червоній зоні

Лікарні також бракує й медсестер.

«Якщо ж ми говоримо за медсестер, то це 33 людини. І, на жаль, спостерігається дуже негативна тенденція – люди йдуть. Але це зрозуміло, їм страшно. Та не лише це є причиною. Їм важко добиратись до роботи. Є певна кількість співробітників, які працюють у нас, але мешкають в іншій області – у Миколаєві. Це наші співробітники зі Станіслава, з Широкої Балки, Велетенського, Кізомиса. У них вже домівок немає – розбиті. От вони переїхали до Миколаєва, але їздять до нас на роботу. І дорога в один бік з Миколаєва до Білозерки їм обходиться у 500-600 гривень. А це дуже великі гроші.

Що ж стосується санітарок, то, на щастя, тут дефіциту немає. Основна потреба у лікарях і медсестрах», – підсумовує директорка Білозерської лікарні.

А контузії, струси мозку – це у медпрацівників постійно

Легкий головний біль для середньостатистичної людини вже є фактором, що дратує і заважає нормально працювати. А контузія чи струс мозку? Подібний стан вимагає не просто однієї знеболювальної пігулки, а серйозного лікування і часу на відновлення. Проте такої можливості часто немає у медиків, що рятують життя у фронтових громадах Херсонщини, зокрема і у Білозерці.

«За час повномасштабного вторгнення одне з найважчих поранень отримала наша санітарка операційного блоку. Поблизу лікарні її атакував ворожий дрон. У неї було осколкове поранення у голову. І той осколок, на жаль, там так і залишився. Але їй вдалось пройти реабілітацію і вона зараз знову працює. Це із таких важких травм. А контузії, струси мозку – це у медпрацівників постійно. Десь приліт біля лікарні і все – тебе вже оглушило, ти вже не розумієш хто ти, де ти… Мене так постійно дістає, особливо раніше, коли з корпуса у корпус йшла», – розповідає директорка Білозерської лікарні Наталя Гринчук.

І через катастрофічний брак кадрів в лікарні у медиків, що наразі працюють, немає можливості повноцінно відновитися після отриманих травм, говорить Наталя Вікторівна:

«Кому реально погано, то ті капаються у нас в неврології. Прокапались днів 3-5 і знову працюємо. У нас медпрацівників немає лікарняних, немає можливості хоча б два тижні відновитись. Ми маємо продовжувати допомагати людям».

На головній світлині: наслідки ворожої атаки на лікарню у Білозерці / жовтень 2024 року. Фото: ХОВА.