Дарина Лапіна
Родина Андрія та Олени Турасів – військові. Вони разом служили в 36-й окремій бригаді морської піхоти. При обороні Маріуполя потрапили у російський полон. Олену відпустили під час першого обміну. По приїзду додому жінка дізналась, що вагітна. А от Андрій зміг вперше побачити сина лише через 2,5 роки після повернення з полону. Ба більше, чоловік навіть не знав, що вже є татом. Маленький Леон став сюрпризом і справжнім чудом для обох батьків.
Історію подружжя військових розповіли в сюжеті ТСН.
Андрій Турас – офіцер морської піхоти, а його дружина Олена – старша бойова медикиня. Вони служили в одній бригаді і разом потрапили в російський полон при обороні Маріуполя. Олену звільнили раніше – під час першого обміну, а от Андрій провів у російських катівнях два з половиною роки. Чоловік повернувся додому у вересні цього року. Тоді ж і дізнався вперше, що у нього народився син, якому на той час було вже майже 2 роки.
Під час першої зустрічі Андрій розгублено дивився на сина і боявся підійти, бо чекав на обстеження лікарів. Уперше пригорнути і взяти на руки рідну дитину зміг уже згодом, коли переконався, що після полону не має інфекції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повернення цивільних з російського полону за обміном: чому для України це принципова дилема
Андрій увесь час, що минув після повернення з полону, а це два з половиною місяці, проходить реабілітацію. Українські лікарі виявили у нього 3 переломи правої ноги та зміщені нирки. Також боєць страждає від постійного головного болю.
«Ці всі удари по голові знаєте дає своє», – каже морпіх.
Чоловік розповів про знущання, які пережив у російських катівнях:
«Там же постійно потрібно було в зігнутому положенні пересуватися. І навіть звичка ще залишилася так ходити. Щодня або через день або раз в три дні протягом цього всього періоду: виводять, б’ють, вибивають… Шокери, молотки і кувалди, цвяхи, що ще не назвав, тапіки. Я потрошки пристосовуюся зараз, але насправді важко».
Листи губилися в російській буцегарні
Про першу зустріч військового з сином розповіла його дружина Олена:
«Це було так ніжно і радісно і смішно, бо він не міг нормально взяти Леона на руки, бо йому не було зручно, але він швидко з ним знайшов конект і дивовижно що Леон одразу пішов на руки до нього, бо він не йде на руки до чужих людей. Наче не було цього періоду у 2 з половиною роки, наче просто він десь на вихідні поїхав».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Допомагала партизанам і потрапила у російський полон: історія жительки Херсона
Про те, що вони чекають на дитину, Олена писала чоловіку у листах, які губилися у російській буцегарні.
Про те, що стане мамою жінка дізналась після повернення з полону.
«Коли мені лікар сказав, що в мене вже 12 тиждень вагітності на момент обміну, мені стало дуже шкода своєї дитини, що вона разом зі мною переживала всі ці умови – недоїдання і всі ці знущання. Я дуже хотіла чоловіку сказати цю новину, він дуже хотів дітей і дуже було прикро що він цього не знає», – розповідає Олена Турас.
Наразі подружжя разом з синочком мешкають у батьків Андрія на Чернігівщині. Рідна домівка Олени на Херсонщині, наразі під окупацією. Свекри підтримували її і під час вагітності і у першій рік після народження Леона. Разом чекали на Андрія і разом раділи його поверненню.
Тепер в цьому домі не вщухає дитячий сміх. А малий Леон сам того не усвідомлюючи, став справжнім дивом і допоміг дорослим пережити нелегкі часи.
Головна світлина ілюстративна (Gettyimages), в тексті: кадри з сюжету ТСН.
Ян Ярчук
