Розваги під обстрілами: як одеські волонтери створюють свято для дітей у селах Херсонщини

Щотижня одеські волонтери їздять в деокуповані села Херсонської області, аби влаштувати дітям справжнє свято: з іграми, подарунками та солодощами.

Сюжет про одеських волонтерів днями вийшов на каналі “Суспільне Одеса”.

Андрій Бєглєцов, один з волонтерів розповів, що спочатку вони допомагали жителям Миколаївщини, а після деокупації правобережжя Херсонщини почали їздити туди: возили воду та гуманітарну допомогу до Херсона, а потім обрали для себе новий напрям:

“Ми зрозуміли, що ніхто не займається саме Херсонщиною, і саме дітьми. І вирішили, що беремо на себе саме цю нішу”.

Кошти на такі заходи збирають самостійно.

“Оскільки ми працюємо у сфері івенту, раз чи двічі на місяць проводимо свята і, наприклад, весь наш гонорар ми передаємо в цей збір – для дітей Херсонщини. Ми приїжджаємо, збираємо дітей, вмикаємо музику, запрошуємо всіх, робимо конкурси, ігри, танцюємо, співаємо і наприкінці – роздаємо подарунки. У першу, чергу, мені здається, ми допомагаємо самі собі”, – розповідає Андрій Бєглєцов.

Олександр Ведмеденко, який також волонтерить на Херсонщині, говорить, що такі поїздки організовують щотижня. За його словами, подарунковий набір на одну дитину вартує приблизно 1 000 гривень також близько 10 000 гривень витрачають на паливо. Але для дітей це щоразу справжнє свято.

“У нас є декілька сел, де по триста дітей. Тобто, це треба зібрати триста тисяч. На жаль, зараз це вкрай важко зробити. Багато людей з тих сіл нікуди навіть не виїзжджають, тому для них це подія в принципі. Наприклад, коли дитина дістає з пакета “Нутелу” і каже: “Я її тільки по телевізору бачив”, – згадує волонтер.

Проте, буває, що такі дитячі заходи доводиться дуже швидко завершувати. Таке, наприклад, за словами волонтерів, було, коли одного разу в небі помітили російського дрона.

Катерина Чепурняк – ще одна представниця команди одеських волонтерів. Під час таких поїздок вона виконує роль водійки, а також спілкується з дітьми.

Волонтерка каже, що їздити деокупованими селами, що обстрілюються, не боїться, а, навпаки, намагається по-максимуму допомогти:

“Це наша реальність. Я думаю, що кожна людина, котра живе зараз в Україні, є в небезпеці, тому що в нас безпечного місця, на жаль, немає”.

Фото Олександр Ведмеденко