• 
• 
• 
• 

З нового навчального року учні та вчителі херсонської гімназії № 20 продовжуватимуть навчання дистанційно або, якщо безпекова ситуація дозволить повернутися в Херсон, будуть працювати позмінно в інших закладах освіти міста. Найімовірніше, знищену ворогом будівлю навчального закладу доведеться відбудовувати з нуля. Але чи вдасться при цьому зберегти її автентичність, історично цінні елементи? Адже ця будівля – одна з найстаріших у Херсоні, побудована ще на початку XIX століття.  

ЗНИЩЕНА ВОРОГОМ І ВОГНЕМ

Нагадаємо, 11 травня російські окупанти поцілили в будівлю гімназії № 20, розташовану в центрі Херсона. За словами начальника Херсонської МВА Романа Мрочка, внаслідок пожежі, що виникла після обстрілів, корпус старшої школи навчального закладу майже знищено. На щастя, люди не постраждали.

Будівлі гімназії № 20 у Херсоні. Довоєнні фото з відкритих джерел

Наступного дня мережу заполонили світлини знищеної ворогом та вогнем історичної будівлі «двадцятки».

Загоряння сталося на даху та перейшло на другий поверх. Роботи по усуненню пожежі відбувалися досить тривалий час. Тож поки рятувальники намагалися приборкати вогонь, перегоріли перекриття, адже будівля доволі стара, там багато дерев’яних конструкцій. Про це «Гривні» розповіла начальниця міського управління освіти Наталя Журженко.

«Це все прогоріло, провалилося на перший поверх. Фактично корпус старшої школи всередині зруйнований повністю. Але навіть уціліле майно пропахло гаром і димом. Тож ми розуміємо, що використовувати його в освітньому процесі буде неможливо», – зазначає вона.

Згорілі приміщення гімназії № 20 у Херсоні. Фото: Суспільне Херсон

Понівечений паркан та вигорілий другий поверх корпусу старшої школи гімназії № 20. Фото: Суспільне Херсон

Будівлі гімназії № 20 не вперше потрапляють під обстріл російських окупантів, але попередньо завдані пошкодження не були такими масштабними. А оскільки цей заклад освіти – знаний та один із найбільших у Херсоні, тож він займав провідне місце в планах на відновлення. Однак зараз ситуація змінилася.

«Від перших днів, коли гімназія зазнала пошкоджень уперше, ми разом із адміністрацією закладу включали його в різні списки на відновлення, Гімназія велика – у довоєнний період тут навчалося більше тисячі дітей. Сьогодні заклад майже повністю зберігає цей контингент учнів. Тому це був один із об’єктів на першочергове відновлення. Але зараз, враховуючи ступінь пошкодженості будівлі, будемо шукати різні шляхи для можливості відновлення навчання», – розповідає Наталя Журженко.

Сьогодні управління освіти та дирекція гімназії вирішують, яким чином продовжувати роботу в новому навчальному році. За словами Наталі Сергіївни, однозначно залишиться дистанційне навчання – як запасний формат, який використовується і зараз. Проте якщо безпекова ситуація покращиться і постане питання відновлення очного навчання, тоді потрібно буде шукати варіанти.

«Можливо, буде задіяна якась інша освітянська будівля, щоб діти могли навчатися офлайн. Наступний навчальний рік почнеться – це стовідсотково, а от формат навчання нам допоможуть визначити Збройні сили України», – додає пані Журженко.

Вогнеборці на гасінні пожежі в гімназії № 20. Фото із соцмереж

ПЕРЕМОЖЕМО ТА ВІДБУДУЄМО!

Дирекція навчального закладу опублікувала на сторінці гімназії в соцмережі Facebook звернення до колективу, учнів, батьків та випускників. Ці слова підбадьорення дуже важливі сьогодні не лише тим, кому гімназія № 20 є рідною, а й усім херсонцям:

«Дорогі колеги, наші любі учні й батьки, рідні випускники!

Ви всі вже знаєте про те, що сталося з будівлею нашої неповторної та затишної гімназії – справжньої окраси міста й центру освітніх новацій. Це величезний біль для багатьох поколінь випускників зі всього світу, для сучасних гімназистів, які торують свій освітній шлях з 1 по 11 класи.

Згадаймо, з якою любов’ю та трепетом ми відновлювали кожен куточок нашого закладу, осучаснювали його, не забуваючи історії. Тож і була вона для нас справжньою другою домівкою. На жаль, як і багато безцінного в нашій країні, будівля майже знищена окупантами.

Але не втрачаймо оптимізму! Гімназія живе в кожному з нас – дітях та їх батьках, незламних педагогах, випускниках. Дочекаймося Перемоги – і неодмінно відновимо зруйноване! А новий навчальний рік – не за горами. Продовжимо навчання чи дистанційно, чи працюватимемо позмінно в іншій будівлі. Де б ми не зібралися, ми відновимо душу нашої Двадцятки!

Не втрачаймо сили духу, збагачуймо себе новими знаннями та досвідом, сягаймо нових вершин! Найголовніше – люди, наші життя та готовність творити на користь народу й держави.

Переможемо, відновимо, збудуємо!

"Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає."
Леся Українка».

ІСТОРИЧНИЙ ДУХ

Будівля, де сьогодні розміщується багатопрофільна гімназія № 20, споруджена на початку 1800 років. У 1815-му тут відкрили чоловічу гімназію, що стала першим середнім навчальним закладом у Херсоні. Серед її випускників – чимало відомих людей. Наприклад, Моше Шарет – перший в історії Ізраїлю міністр закордонних справ та другий прем’єр-міністр цієї країни.

Тож через два роки навчальний заклад мав святкувати свій 210-й ювілей, але 2023 рік виявився фатальним для старовинної будівлі, повідомляє Херсонський краєзнавчий музей в соцмережі.

«Перебираючи поштові картки й фотографії, ми часто шкодували, що в Херсоні дуже мало збереглося старовинних будівель. Тішив око й душу краєзнавців комплекс колишньої І чоловічої гімназії (сучасна гімназія № 20 імені Б. Лавреньова). Дивлячись на старовинний будинок, автентичні решітки, фрагмент бруківки, відбійники (або конов’язь) біля воріт, ми занурювалися в атмосферу ХІХ століття, згадували історію гімназії і її випускників», – зазначають співробітники музею і додають, що історична будівля пережила революції та війни ХХ століття, але російські окупанти знищили її у ХХІ столітті.

Історичні фото Першої чоловічої гімназії Херсона. Фотолистівки кінця XIX – початку XX століття

За словами херсонського краєзнавця, співзасновника центру туризму «ХерсON» Олексія Білецького, якщо можливо буде поновити будівлю гімназії, то важливо зробити це так, щоб зберегти її історичну цілісність. Він каже, що в Європі є чимало прикладів відновлення історичних будівель, і наводить зокрема приклад Польщі:

«Вулиці Гданська, Вроцлава, Варшави пам’ятають, як то – бути зруйнованими на 90%, 70%, 80%... Але відбудували ТАК, що іноді не прикопаєшся до історичності чи ідентичності».

У коментарі «Гривні» Білецький розповів, що стосовно пошкодженої будівлі гімназії № 20 варіанти реставрації чи реконструкції можливі та важливі. При цьому він звертає увагу на нюанси.

«У нас чомусь часто в Україні, і зокрема в Херсоні, коли роблять реставрацію, чи реконструкцію, чи ремонт, не зважають на історичність і колоритність, на збереження архітектурної атмосферності. Натомість використовують сучасні матеріали, внаслідок чого будівлі отримують сучасний вигляд», – каже краєзнавець.

Він наводить приклад Херсонського художнього музею. Під час ремонту історичної будівлі, в якій знаходиться музей, пиляний вапняковий дикий камінь покрили сучасною штукатуркою. У результаті залишилася лише історична форма, але зовнішній вигляд споруди змінився, і вона від того втрачає.

Білецький зазначає, що наразі дуже важливо зберегти елементи будівлі гімназії, які вціліли після пожежі, щоб на них орієнтуватися при відбудові.

«Зрозуміло, що зараз, під обстрілами ворога, не йдеться про реставрацію чи реконструкцію. Але потім важливо не загнати туди бульдозер і не вигрести повністю всі каміння, балки, сходи, мармурові елементи – усе на звалище, типу навели порядок. Там мають працювати професіонали, щоб зрозуміти, що з уцілілого важливе, що можна буде використовувати як елементи декору, або від чого будуть відштовхуватися архітектори, коли будуть робити проєкт. Бо саме ці елементи будуть додавати історичності та колориту, допоможуть у відбудові», – звертає увагу краєзнавець.

Він додає, що навіть якщо якась частинка сходинок, або балясини, або дверей не буде використана в конкретній реставрації, то вона може стати експонатом музею, і це теж важливо. Ми маємо зберегти й для себе, і для наступних поколінь автентичність будівлі та пам'ять про неї.

«Звичайно, можна сказати: "Це стара споруда, нащо вона потрібна, це пережитки російської імперії, фу-фу-фу". Але з таким підходом можна повністю зруйнувати весь історичний центр Херсона та заполонити його сучасними будівлями», – підсумовує Олексій Білецький.

Публікацію здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів