День 1289. 4 вересня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Зранку в чаті з інформацією про пересування дронів по Херсону безліч повідомлень про наш район… Не тільки читати, а ще й чути як вони літають і вибухають, дуже некомфортно… Через очікування, коли трохи затихне активність безпілотників, трохи запізнилися на зустріч.

***

Високопілля — три роки вільне! Після страшних семи місяців російської окупації. Тоді фото військового з українським прапором на покрівлі облетіло всю Україну, надихнуло херсонців, що деокупація — реальна і зрештою ми в цьому впевнились. Лівобережжя чекає!

***

Вчора мій потяг із Миколаєва до Києва мав вирушити об 11:22.

Але склад, що йшов із Краматорська до Херсона, прибув із затримкою — 4,5 години. Уночі були обстріли, пошкоджено ділянку залізниці біля Знам’янки, поранені наші залізничники.

І таких потягів, як мій — із затримками — були десятки. Деякі стояли до 7 годин.

Тож наш рейс з Миколаєва рушив майже на дві години пізніше запланованого.

Під час руху затримку почали скорочувати.

Повідомляли: до Києва прибудемо із затримкою в 100 хвилин. А по факту — з +30.

Саме в такі моменти відчуваєш, що наші залізничники — дійсно залізні. Професійні й щирі.

Увесь маршрут я дякувала.

Провідниці — за спокій, за уважність, за те, що в таких умовах усе виглядало звично і стабільно.

Команді — за те, що після важкої ночі ми просто поїхали.

Доїхали.

І приїхали майже за графіком.

***

Сьогодні була свідком, як працювали комунальні служби по обрізці дерев по вул. Стрітенській (бувша Рози Люксембург). Йшла на нову пошту. Нехай зайняло 15 хв, від зупинки близько 33 кв.м і назад. За цей мінімальний (!!!) час, були вже зрізані гілки великих дерев над зупинкою. Коли йшла назад, всі гілки були зібрані. Неймовірна швидкість. Я аж зупинилась. Не могла повірити своїм очам!

А два дні тому, Водоканал виїхав до нас, так як була поломка. Пів дня вони працювали і вже десь за 5 годин все запрацювало.

Хотілось би мені тут сказати дещо, та скажу наступне… Наші комунальні служби і ГОЛОВНЕ – ЛЮДИ, є героями сьогодення в  наших очах! Саме завдяки їм, ми в Херсоні почуваємо себе впевненіше! Щиро дякую!!!

***

Сьогодні вичитала в себе в спогадах, що рівно десять років тому я почала писати українською. Отака кругла дата. Пам’ятаю, як я тоді за кожним третім-четвертим словом лізла у словник і як це дратувало спочатку.