Марина Поліщук
Херсон у березні.
Третя повномасштабна весна-війна у рідному місті. Цей місяць приніс низку масованих ударів авіабомбами та артилерією з окупованого лівобережжя. І щоденні атаки дронами, які залітають в усі райони без винятку.
Це дуже важко переживати. Щодня чути і бачити, як із близьких Олешок, що ось же за річкою, летять убивці. Свистять і дзижчать над головою. Щодня у статистиці поранені. Щотижня загиблі.
Життя все глибше віддаляється від Дніпра. На островах горять плавні, піднімаючи густі стовпи чорного диму.
Херсонці призвичаїлися до цих реалій. У кожного своя причина залишатися. Робота, рідні, будинок, зневіра у можливості почати спочатку. Бідність. Самотність.
Відчуття дому. У мене це один із найсильніших мотивів. Так добре, як у Херсоні, я не почувався ніде. І ніколи. Це важко пояснити словами. Вони здаються банальними або недоречними, пафосними і дурнуватими.
Але тут так тепло і затишно. Сумно і страшно. Красиво і безнадійно боляче.
***
Упродовж березня мешканці Херсонщини отримали понад 43 тисяч продуктових наборів від благодійників.
Український Червоний Хрест у співпраці з Всесвітньою Продовольчою Програмою ООН продовжують підтримувати жителів регіону, зокрема людей похилого віку та громадян з інвалідністю.
Кожен набір містить продукти довготривалого зберігання – крупи, макарони, борошно, консерви, цукор та інше.
***
Сьогодні висаджено тюльпани, нарциси, крокуси і гортензію) квіти на спільну площадку)
за три останні роки висаджую квіти в різних країнах і містах… хай Бог дає сили українцям жити і сіяти квіти.
***
Херсон – це місто сили й незламності, де кожна вулиця дихає історією і любов’ю його мешканців.
Незважаючи на всі випробування, ми віримо в його майбутнє і продовжуємо боротися за рідний край!
***
Та ну їх до біса, оті всі імітації від Chat GPT. Мені до вподоби реальне життя, реальні люди та реальні фото.
***
Горить (квітне) в Херсоні форзиція, як купина неопалима. Краще б таких вогнів було б побільше, ніж тих, як нині. Знову КАБи, знову пожежі у місті.
