День 1097. 24 лютого. Що обговорюють херсонці у соцмережах

– Мама, война!!!

– Шо ти таке кажеш, доця?

– На нас Росія напала!

І кілька діб не змолкали вибухи і стрільба, а через кілька днів по вулиці вже їхали Z -танки і Z-БТРи, а в наші вікна з автоматів стріляла Z-піхота, яка йшла в сутінках на півзігнутих.

Окупація. Черги за їжею.

Пусті магазини.

Незаконні арешти (викрадення) цивільних.

Вбивства містян.

Беззаконня.

Виїзд.

***

Не можу зупинити сльози, Але у той же час не можу перестати дивитись ті відео, які зараз поширюють люди, згадуючи початок повномасштабного вторгнення.

Так, неначе увесь цей біль було законсервовано у мені, а зараз кришечки сковирнули.

Ми не вивчили один урок — не всім і не все можна прощати. Тепер важливо засвоїти цей урок, щоб він не повторювався у майбутньому.

Світлий спомин усім загиблим, сил, наснаги і гідного ставлення усім, хто зараз бореться, заспокоєння тим, хто страждає, повернення усім, хто у полоні.

***

Війна залишила болісний відбиток у житті мешканців Голої Пристані. Окуповане місто зіткнулося з гострою нестачею медикаментів, відсутністю повноцінного медичного обслуговування та обмеженим доступом до продуктів харчування.

Однією з найболючіших проблем залишається медицина. У місті не працюють лікарні, а доступ до життєво необхідних ліків надзвичайно обмежений. Багато мешканців змушені шукати альтернативні способи лікування або виїжджати в інші населені пункти, ризикуючи власним життям.

Люди з хронічними захворюваннями опинилися у вкрай складному становищі, адже ліки від серцево-судинних хвороб, діабету, астми та інших недуг практично недоступні. Кількість продовольчих магазинів у Голій Пристані значно скоротилася. Життя на межі виживання. Та попри всі ці труднощі, голопристанці тримаються. Люди допомагають один одному, діляться запасами та підтримують сусідів у скрутний час.

***

Три роки…Не віриться, що війна йде так довго. Якщо б хтось сказав мені про ці три роки у перші дні війни… Не знаю, чи витримав би від відчаю…

***

Три роки жахів, невизначеності та неприйняття.   Одинадцять років бою з ворогом і зі своїми, з тими, яким усе похеру, окрім холодильника, грошей і спокою. Я так сподівалась, що відкриються очі у кротів… Все частіше сняться рідні місця та ще живі друзі.   Краще за них уже нікого не буде, та й ніхто не потрібен інший.    Дніпро, в якому ще років 10 ніхто не купатиметься, Олешковський ліс, напханий мінами та снарядами, улюблені “рибні секретні місця”.   Психологи в один голос кажуть: прийми і живи. Чим далі, тим сумніше.   Це не життя, це існування.   Де накосячили сліпі кроти я знаю, а де я так накосячила? Я пам’ятаю кожну мить та повік не забуду…

***

ФБ наповнений сьогодні спогадами, фотографіями, усі – одні поперед одного хочуть чимось поділитись…..просто хочеться помовчати.

Пов'язані записи

У Херсонській громаді затвердили фінансову допомогу для підприємців на понад 800 тис. грн

Безповоротну фінансову допомогу за рахунок бюджету Херсонської громади отримають 14 підприємців, зареєстрованих на території ТГ. Загальна сума виплат становить 855 тисяч гривень. Про це йдеться у червневому розпорядженні начальника Херсонської…

Подробиці
День 1576. 18 червня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Жив був городок і жили в ньому люди…Сьогодні я згадую спортивний Скадовськ. Про спорт у місті можна писати багато: історію спортивної школи, секції, наші чемпіони і тренери, організацію спортивного інтернату,…

Подробиці