Марина Поліщук
Херсонщина чинила неймовірний спротив окупації. В різний спосіб. Про це знімають фільми, пишуть тексти, роблять виставки.
Спитав у чатджпдж скількох цивільних учасників опору відзначила Херсонська обласна державна адміністрація.
Каже, що жодного. Можливо ШІ не все знає. Але швидше за все, маємо справу з корпоративною дисфункціоналістю і не розумінням важливості цього напрямку.
***
Херсонські шеврони, херсонські листівки, шкарпетки, сумки, херсонський джем – Херсон це бренд. І люди ТУТ герої.
***
Переселенці…
Вже багато з нами взято інтервʼю, показано відеосюжетів, але від цього проблем не стає менше у нас.
Ніхто нас не зрозуміє так, як ті, які пройшли через втрату рідного, та як виявилося, найціннішого, якому не надавали значення у свій час.
Ми з вами тужимо за тим, що багато років було для нас рідним, сумуємо за тим, що було для нас звичним. Радіємо, плачемо, переживаємо над будь-якими новинами з нашої малої батьківщини. Але в той же час пристосовуємося до життя на чужині, хоча ми у своїй країні. Переселенці… ми не шукачи кращої долі, які з місця на місце пересуваються, як дехто написав, а біженці, хоча понятійний апарат цього слова зовсім інший. Біженці…. Ми не втікали, а виїздили на декілька місяців, щоб повернутися. Виявилось на роки…
На новому місці, все не так, як було у нас. Літня спека не така вже й спека тут, смак продуктів зовсім інший, зоряне небо без наших зірок. люди… люди начебто наші, але ти не можеш з ними поговорити, бо вони живуть своїм мирним життям, плануючи відпустки та збираючись всією родиною на свята, в той час як ти…
Ой, хотів написати про інше, а душа кричить про наболіле.
емоції
***
Пиріг “Олешківські піски”. Вирішила потішити себе і родину. Чому назва така? Бо люблю експериментувати. А пахне пиріг трояндою, полуницею, дикою смородиною і… розмарином. Бо він чомусь надумав цвісти у січні в Херсоні ( 26 січня). І гостро пахне сосновими бруньками.
***
Що відрізняє херсонця на вулицях? швидка хода.
Люди не затримуються довго на відкритій місцевості, адже небезпека постійно поруч: дрони, обстріли з боку окупантів. Кожен крок — це прорахунок, як дістатися до місця, де можна сховатися, якщо почнеться чергова атака.
Але навіть за таких умов херсонці продовжують жити: збираються на лавочках, щоб просто поговорити, обмінятися новинами, підтримати одне одного. А працюючі кавʼярні – як маленька звичка мирного життя.
Дарина Лапіна
