Ян Ярчук
Місцеві жителі поступово покидають рідний населений пункт, який розташований поблизу Антонівського моста в Херсоні. Їх шлях непростий – пішки, з речами, до 10 км. На фото з соцмереж: дорога однієї з вулиць прифронтового Херсона. Вона засіяна смертю – навколо спалені автівки російськими дронами, сміття і пустота навколо. Так росіяни перетворюють квітучі житлові квартали у місцевість, непридатну до життя, – без світла, води, газу, магазинів, транспорту, влаштовуючи сафарі з дронами на тих жителів, що вперто залишаються жити в рідному домі. Але ціна цій впертості – життя.
***
За 30 років вони збудували цей потворний “світ” для себе, прописали закони під себе, створили захисну систему, яка їх захищає. Вони майже не люди – щось схоже, але не люди. Прийшов син у відпустку з армії. От у нього саме такі настрої. Попри все вірить, що після війни так не буде. Ну не може так бути після війни. Я теж вірю. Держави не будуються за 30 років. І хоч це патетично і банально бачу, що є ж у цій країні люди, які потрошку починають будувати нормальну країну.
***
ПЕКЕЛЬНА ХЕРСОНЩИНА:
Так кайфово спостерігати кадри подихання рашиків в болотах на островах в гирлі Дніпра, ідіоти намагаються накопичуватись там, постійно зганяють народ, щоб міцно закріпитись і сформувати щось на кшталт плацдарму.
Це такий тупізм наганяти на ті острови особовий склад, бо там одне болото і комиші, там нереально перебувати, про закріпитись я взагалі мовчу.
Запускаємо туди їх з радістю, а назад вже ніхто не повертається)))
***
Чому багато хто писав, що яйця подорожчали, але майже ніхто, що вони вже дешевіють?
***
Пластикові квіти, лебеді з шин та пальми з пляшок – це вже банальщина – вирішили мешканці одного дворика, і прикрасили двір раритетною Зайкою-2 (це такий велосипед дитячий) і чумацьким колесом.
Марина Поліщук
