Ян Ярчук
Сьогодні день енергетика.
Я дякую аж до неба цим незламним людям, які під обстрілами, ризикуючи життям, роблять все щоб в Херсоні було світло!
Але!!!!
Тільки що мені подзвонили та сказали що працівникам КП Херсонміськсвітло принесли повістки…
Питання – наше місто вже викреслили з мапи України?
***
По правобережжю Херсонщини військові РФ випустили балістичну ракету “Іскандер-М”, дальність якої сягає 500 кілометрів та яку важко помітити через швидкість та кут підльоту
***
Оновлений базовий сценарій МВФ щодо України передбачає закінчення війни наприкінці 2025 року – тоді як негативний сценарій передбачає її завершення у середині 2026 року.
Про це йдеться у шостому перегляді в рамках Механізму розширеного фінансування МВФ.
***
Один із найстаріших храмів Херсона – Свято-Катерининський собор пошкоджено ворожими обстрілами. Росія не щадить навіть пам’ятки, які вважає “своїми”. У цьому храмі був похований князь Херсонський і Таврійський Григорій Потьомкін (рештки із його склепу росіяни вивезли перед своєю втечею з міста восени 2022 року). Гробниця Потьомкіна теж постраждала від російського снаряда- це видно на фото, які опублікував Свято-Катерининський собор. Наразі громада храму збирає гроші на його ремонт.
***
Наразі вже пів села виїхало, але більше тисячі людей продовжують жити у Станіславі. Усі вони думають про те, що завтра буде краще. І я їх розумію, бо теж хочу жити вдома, а не на чужині. Я хочу бути корисним для свого села, я хочу повернутися до справи, я просто хочу допомогти людям.
***
Що зараз для мене Херсон?
Херсон – це чути виліт/приліт, а ти врубаєш українські пісні і танцюєш на кухні крізь біль. Бачити на гаражах зафарбовані Zеткі та згадувати, через що пройшли в окупації. Чути автоматні черги, розуміти, що щось збивають і накручувати народні пісні в машині на повну і співати (кожен з розуму сходить по своєму). ”Як же хочеться чистих веселощів – не через страх” такий вислів недавно я почула і це дуже боляче.
Бачити свою жовто-блакитну парасольку, під якою простояла на базарі всю окупацію і посміхатися крізь сльози. Читати ці гойдалки в новинах ”захоплять – не захоплять знов Херсон, коли все ж таки зможуть зайти й що буде з нами» і здригатися від однієї цієї думки.
***
Треба їхати в район, де постійні скиди з дронів, і ти з ранку не можеш настроїтись на це і все ж таки вийти з дому. Вмовляю себе заспокоїться, бо причина дуже поважна. Їдеш і молишся, щоб повернутися.
Дарина Лапіна
