Ян Ярчук
В моїй стрічці безліч дописів про те, як вранці потвори черговий раз пробили дно і вдарили двома авіабомбами по Палацу молоді і студентів… Дякувати Богові, що четверо наших волонтерів( в тому числі дві дівчини), що знаходилися в безпосередньої близькості від вибухів, живі та неушкоджені! Більшість нашої спільноти живе в цьому районі, тому вибухи чули всі… Що переживаєш кожного разу, коли в голові перелічуєш хто де може бути в даний час і намагаєшся з’ясувати де прильот і як там наші – краще не знати… Сьогодні чергове свято, бо всі налякані, але живі…
***
Сьогодні виїжджали з Херсону під щільним обстрілом… летіли каби, гради, дрони… моє рідне місто змучене і поранене стояло в пилюці й диму…мої рідні Херсонці тримаються як справжні Герої. Кожен день приносить нові випробування… страшно і боляче… і це непросто… Бережіть себе і один одного.
***
Багато херсонців вже ніколи не зможуть повернутися до своїх домівок, які знищила російська федерація, підірвавши греблю на Каховській ГЕС. Сьогодні вони намагаються облаштувати нову оселю. Складно все починати з нуля, особливо коли немає здоров’я або вік вже не той.
***
Мій будинок у Садове спочатку затопили, а потім спалили. Боже, я вірю, що ти все бачиш.
***
Знаєте, як зараз мої земляки називають правобережну Херсонщину і Херсон? Пустелею для сафарі.
Росіяни успішно контролюють не просто райони – вулиці, кожна машина на дорозі – це ціль для дрона.
Моя мужня однокласниця, завдяки якій ми знали ще з окупації, що відбувалося в місті, змушена була виїхати.
Як і її родичі. Як і багато інших людей.
***
Я не можу зрозуміти (може я одна така людина) чому до 1.07.24 у нас в Херсоні проблеми з дронами не було? Хоча війна уже йде довго.
Марина Поліщук
